— Чому це, а вчора ввечері хто накривав на стіл?
Бабі взяла сумку з книжками і вийшла. Але Бранко таки вгадав. Потім, спускаючись, спробувала пригадати, про що там ішлося в її гороскопі. Щось таке було про кохання та закоханих. Що радив Місяць? Ах, так. Зверніть увагу на можливі зустрічі.
12
У шкільному дворі, під гілками розкидистої верби, на довгому бордюрі з білого мармуру кілька дівчат гарячково списували домашнє завдання. Деякі, більш працьовиті та горді, балакали поряд, зверхньо позираючи на нероб, що мінялися їхніми зошитами.
— Що тут написано? Дорівнює?..
— x-1! Та що ж це таке, ти й списати по-людськи не здатна?
— Та подивися на свій почерк!
— Аж так! Ти ніколи нічого вдома не робиш, а потім ще й скаржишся на мій почерк? Ну ти й розумна!
— Дуже розумна.
Палліна підвелася з підмурка, намагаючись видатись авторитетнішою.
— Я — сучасна дівчина, запускаю європейську моду в цьому місті, тренди, нові тенденції. Хіба я можу витрачати час на оцю всю дурню з x та y? Подивись…
Показала заучці свій наручний годинник.
— Це — суперхронограф від «Swatch», доправлений просто з Монте-Карло. Тут такого ще ні в кого немає. Абсолютна прем’єра, а для мене він уже застарів.
Заучка глянула на свій «Swatch». Палліна це помітила.
— «Попдіва». Давно пройшли. Колекціонери продають його задорого тільки тому, що кажуть, ніби він рідкісний. Власне, це просто реліквія. Старовизна для пенсіонерів! Хто його ще носить?
Заучка засмутилася.
— Ну ж бо, я жартую.
Палліна ляснула її по спині.
— Щойно зможу, я замовлю такий самий для тебе й віддам тобі його без націнки, добре? Тільки тому, що це ти! Ой, Катінеллі йде.
Палліна закрила зошит з математики і побігла назустріч Катінеллі разом з кількома іншими дівчатами — також можливими кандидатками на опитування з латини.
— Ну ж бо, Алечко, швидше, скоро дзвоник, дай нам свою версію27 з латини.
Дівчата чекали Катінеллі.
— Ні, навіть не думайте.
— Як це — «навіть не думайте»?
— Ви оглухли? Я не хочу, щоб ви списували мою версію. Гаразд? Не розумію, чому ви не можете перекласти її собі вдома, як усі роблять.
Палліна підійшла до неї.
— Ну ж бо, Алечко, не будь такою. Вибач, але ж сьогодні Джаччі мене точно викликатиме, і Фесту також.
Дівчина з групи, форма якої була у меншому порядку, ніж в інших, так само, як і її домашні завдання, кивнула.
— Ну дай же нам версію, дай! Бо вона ж до нас чіплятиметься!
— Палліно, не наполягай.
— Що таке, Палліно? На чому ти тут наполягаєш?
— Ах, привіт, Бабі. Аля не хоче давати нам версію. Ти її зробила?
На якусь мить Катінеллі більше не була в центрі уваги.
— Ні, тільки половину. І, здається, навіть це неправильно. Але мене вже викликали. Я перевіряла, сьогодні вона має викликати тебе і Сильвію Фесту, а потім почне нове коло. Але зазвичай вона викликає тих, у кого незадовільні оцінки.
Катінеллі спробувала відійти. Палліна смикнула її за куртку.
— Ти чула? Ти не можеш нас залишити так, ти нас усіх знищиш!
— Я не розумію, чому ви не можете чинити так, як Джанетті. Вона мені дзвонить після того, як усе зробила, і ми перевіряємо разом… Так вона підготована, і наступного дня все йде як слід. А так, як чините ви, — нащо це потрібно?
— Тебе це гребе? Власне, латина взагалі нікому не потрібна. Ну то ти нам даси чи ні ту версію?
— Я тобі вже сказала: ні. Хай вам Джанетті дасть.
Палліна пхикнула.
— Ага, та вона завжди приходить в останню мить… За п’ять хвилин — дзвоник. Ну ж бо, ну тільки сьогодні… Востаннє, обіцяю.
— Ви це завжди кажете. Ні, цього разу ні. Я вам її не дам!
Катінеллі пішла.
— Ну ти диви, яка гівнючка. Ще й потвора. Ось чому вона така зла. Бо на неї ніхто ніколи не звертає уваги. Це ж ясно. Ми принаймні розважаємось і дуже всім подобаємось.
Сильвія Феста підійшла до Палліни.
— Так, але я не думаю, що моїй матері дуже сподобається трійка, яку мені вліпить Джаччі, якщо ми не зробимо-таки версію.
— Ось, візьміть мою.
Бабі витягла з сумки свого зошита з латини й відкрила його на останній сторінці.
— Так ви принаймні зможете сказати, що спробували щось перекласти. Зробили її наполовину. Це краще, ніж нічого. Скажіть, що ви зупинились на «esperavisse». Це дієслово, яке я в біса не розумію, звідки походить. Власне, я його з чверть години шукала в «Іль»28, але не знайшла. Потім мені все набридло і я пішла обідати. Знежирений йогурт без цукру, жахливий. Ще кисліший за Катінеллі.
Усі засміялися.
Палліна взяла зошит і поклала його на бордюр між іншими дівчатами.