Бабі дісталася будівлі за новою адресою. Це був магазин. Вона була заскочена. Магазин спідньої білизни. Простенькі комплекти з білої бавовни, які вона зазвичай носила, їй завжди купувала матір. Бабі нерішучо ввійшла. Роздивилась навкруги. Молода продавчиня за прилавком складала сірі єдвабні комплекти, які щойно доставили. Бабі прочитала останній рядок записки: «Тобі достатньо назватися, щоб у новеньке щось вбратися».
Продавчиня помітила її і підійшла.
— Можу вам допомогти?
— Гадаю, що так. Я Бабі Джервазі.
— Ах, звичайно.
Продавчиня мило всміхнулася.
— Ми на вас чекали.
Зайшла за прилавок.
— Ось ці — для вас. Виберіть той, що вам найбільше подобається.
Виклала на стіл три комплекти білизни. Всі три були єдвабні. Перший — чорного кольору, із прозорим візерунком на грудях та тоненькими бретельками. Другий — роздільний, блідо-рожевий із напівпрозорим візерунком. Останній був кольору сливи, з тоненькими бретельками та доволі високо вирізаними на стегнах трусиками. Бабі оглядала комплекти. Ось вони, лежать на прилавку. Придивлялась до кожного, не насмілюючись підняти голову. Зашарілась. Продавчиня, мабуть, помітивши це, спробувала їй допомогти.
— Гадаю, вам найкраще підійде ось цей.
Узяла верх від блідо-рожевого комплекту й підняла, демонструючи його.
— У вас така світла шкіра, вам буде дуже до лиця.
Бабі несміливо підняла очі.
— Так, я теж так думаю. Тоді я візьму цей. Дякую.
Бабі відійшла від прилавка, чекаючи, коли люб’язна продавчиня запакує комплект; роззирнулася довкола. На холодному манекені було одягнуто комплект дуже сексі. Бабі уявила себе в ньому. Їй це здавалося природним після того драматичного вибору.
— Синьйорино?
Бабі обернулася до продавчині.
— Так?
— Ось, той хлопець, що приїжджав… гадаю, це ваш хлопець…
— Так, у певному сенсі.
— Він сказав мені, що після того, як ви виберете комплект, неодмінно мусите його вдягнути.
— Але… насправді…
— Інакше він категорично заборонив мені віддавати вам наступну записку. Він так сказав…
— Я зрозуміла. Дякую.
Бабі взяла рожевий комплект і пішла до приміряльні. Продавчиня через завісу подала їй фірмовий пакет. «Візьміть, сюди ви можете покласти свій старий комплект». Бабі переодяглася. Потім глянула на себе в дзеркало. Молода продавчиня була трішки занадто завзята, але вона мала рацію. Ці дві речі їй дуже личили. Промайнула думка: «Що скаже моя матір, коли побачить оце серед білизни, яку треба випрати? Мушу сказати їй, що це Палліна зробила мені подарунок, так просто, щоб посміятися. Може, разом із Крістіною та кимось іще».
Бабі одяглася та вийшла з приміряльні. Продавчиня повірила на слово. Не заглядаючи у пакет, віддала їй нову записку. Бабі пішла, а продавчиня замріяно подивилась їй услід. Вона була доволі симпатична і теж не проти пограти в цю захопливу гру. Можливо, сьогодні ввечері вона дорікне своєму хлопцеві, що у нього не така багата фантазія. Але їй точно варто б поспішити. Деякі шаленства здаються цікавими тільки до певного віку.
Бабі не одразу зрозуміла, якою є нова адреса. Зрештою поїхала до Двох Піній. У садочку неподалік від її школи була лава, на якій вона часто цілувалася з Марко. Під нею вона знайшла білет лотереї «Аньяно» і нову записку. Полювання тривало. Поїхала до маленької ювелірної крамнички у центрі й була змушена заспівати там перед кількома клієнтами. Продавчиня дала їй пречудові сережки з бірюзою і нову записку. У магазині «Бенеттон» на неї чекали піджак та спідниця бордового кольору. Наступна записка привела її в магазин на вулиці Венето, де вона розгадала ребус і отримала гарнющі черевички зі шкіри у тон вбранню. Відтак полювання змусило її повернутися на вулицю Вінья Стеллуті. Старенька квіткарка з магазинчика перед площею праворуч дала їй молоду орхідею та ще одну записку. Неподалік — у барі-кондитерській «Евклід» для неї було оплачене її улюблене тістечко. Поки Бабі їла пісочний кошик з кремом та шматочками фруктів, касирка подала їй останню записку:
Ти їси свій кошик з кремом
Й втомлена уже, напевно,
Та подумай: що не так?
В чому відчуваєш брак?
Якщо без цього не можеш жити,