Бабі лягла на парту і, сховавшись за сусідкою спереду, підказала своїй сердечній подрузі ідеальний переклад уривка. Палліна послала їй повітряний поцілунок, потім повторила вголос у тому ж порядку все, що Бабі їй щойно підказала. Джаччі, раптово почувши правильні слова на своїх місцях, обернулась до класу. Це було занадто досконало, аби бути випадковим. У класі все повернулося до звичного порядку. Дівчата — кожна на своєму місці, нерухомі. Бабі, взірцево сидячи за партою, глянула на Джаччі невинними і довірливими очима. Палліна, майже кидаючи виклик долі, усміхнулася.
— Вибачте, пані професорко, я трохи заплуталася, запнулася, але ж це трапляється і з найкращими, правда?
Після перекладу зазвичай були питання щодо дієслів, а тут Палліна почувалася трохи впевненіше. Найгірше позаду. Джаччі усміхнулася.
— Дуже добре, Ломбарді. Переклади-но мені ще один уривок, ось тут, до habendam.
Палліну знову огорнув відчай. Найгірше тільки починалося. На щастя, Джаччі знову дивилася у вікно. Бабі прочитала переклад нової фрази, відтак зачекала кілька секунд. Все було спокійно. Лягла на парту, щоб знову підказувати подрузі. Палліна востаннє проконтролювала позу Джаччі. Потім подивилась на Бабі, готова повторити гру. Але саме в цю мить професорка повільно обернулася. Вона подалася уперед за кафедрою й піймала на гарячому Бабі, що підказувала.
Бабі, відчувши, що її зараз викриють, рвучко обернулася. Побачила вчительку. Їхні погляди зустрілись. Джаччі задоволено посміхнулася.
— А, дуже добре. Ми маємо в класі одну справді чудово підготовану дівчину. Джервазі, з огляду на те, що ви це так добре знаєте, виходьте і перекладіть нам решту версії.
Палліна, відчувши себе винною, перервала Джаччі:
— Пані професорко, вибачте, але це моя вина, це я попросила пояснень.
— Дуже добре, Ломбарді, я це ціную. Дуже благородно з вашого боку. Власне, ніхто й не сперечається з тим фактом, що ви насправді зовсім нічого не знаєте. Але зараз я хотіла б послухати Джервазі. Виходьте, виходьте, будь ласка.
Бабі підвелася, але залишилась на своєму місці.
— Професорко, вибачте, але я не готова.
— Добре, але все одно виходьте, виходьте.
— Не розумію, навіщо мені йти аж туди, щоб повторити вам те саме. Я не готова. Вибачте, але я не мала змоги підготуватися. Поставте мені оцінку, на яку заслуговує той, хто не готовий.
— Чудово, тоді я ставлю вам двійку, ви щасливі?
— Майже так само, як Катінеллі, коли не дає списувати свої версії!
У класі всі засміялися. Джаччі бахнула рукою по журналу.
— Тихо! Джервазі, принесіть мені щоденник, хочу побачити, чи ви будете так само щасливі із зауваження, яке треба буде підписати. А головне — розповісте мені, чи буде з цього щаслива ваша матір.
Бабі принесла щоденник професорці. Джаччі написала щось швидко і з люттю. Потім закрила щоденник і віддала його.
— Завтра я хочу бачити підпис когось із батьків.
Бабі подумала, що в житті є куди більші неприємності, але краще буде не оприлюднювати цю думку. Мовчки повернулася на своє місце. Сильвії Фесті поставили п’ять. Це було навіть забагато як для її слабеньких відповідей. Можливо, вона була премійована за вибачення. Але й у цьому їй слід було б повправлятися.
З усіма цими хворобами її матір рано чи пізно взагалі помре.
Палліна повернулась на своє місце з четвіркою, у якій не було нічого благородного. Джаннетті заледве вдалося вирвати у професорки задовільну оцінку. Джаччі навіть присвятила їй латинське прислів’я. Джаннетті зробила дивну гримасу й вибачилась, що не знає, що на це відповісти. Насправді вона взагалі нічого не зрозуміла. Пізніше її сусідка по парті, Катінеллі, переклала їй. Це була жаска історія когось одноокого, який почувався щасливим, живучи серед сліпих. Джаннетті подумала, що Джаччі таки трохи дивна, що забажала ще більше підкреслити, наскільки ця оцінка була незаслужено подарованою. Бабі відкрила щоденник. Погортала до останніх сторінок. Поряд з алфавітним списком своїх подруг вона поклала папірці, на яких позначала всіх, кого опитували. Проставила останні кружальця на папірці з написом «латина» поряд із прізвищами Джаннетті, Ломбарді й Феста. Сильвією закінчувалось друге коло опитувань. Потім Бабі намалювала кружальце навпроти власного прізвища. Перша опитувана нового кола. Нормально так — починати з двійки. На щастя, всі інші оцінки були високими. Середнє арифметичне має все ще бути не меншим шести. Закрила щоденник. Сусідка з бокового ряду кинула їй записку на парту. Бабі її одразу ж сховала. Джаччі підшукувала нову версію на наступний тиждень. Бабі прочитала записку: «Молодчина! Я пишаюся такою подругою, як ти. Ти чемпіонка. П.» Бабі усміхнулася, одразу ж зрозумівши, хто стояв за цим П. Обернулася до Палліни й подивилась на неї. Вона була класнюча. Поклала записку в щоденник. Потім раптом згадала про зауваження. Одразу ж взялася читати його.