До уваги шановної синьйори Джервазі! Ваша дочка прийшла на урок з латини абсолютно непідготованою. Ба більше: під час опитування поводилась зухвало. Хочу, щоб ви знали про цю поведінку.
З повагою — проф. А. Джаччі
Бабі закрила щоденник. Подивилась на професорку. Та просто гівнючка. Потім подумала про свою матір. Зауваження, еге ж! Покарання не минути. І довгих нотацій також. І невідомо чого ще. В одному Бабі була упевнена — мати ніколи б їй не сказала: «Молодець, Бабі, ти чемпіонка».
14
Вівчарка гасала пляжем. Пісок порскав з-під її лап. Крутила головою, слідуючи ритму тіла, кидаючись уперед. Обігнала Степа, який щойно далеко закинув для неї паличку. Собака стрибнув, намагаючись схопити її зубами, вигнувся дугою в польоті, а тоді приземлився, здіймаючи стовпи піску. Відтак швидко побіг уже з палицею в зубах, потужно відштовхуючись передніми лапами, рвучись уперед. Добіг до Степа. Дозволив, щоб той витяг палицю з його слинявого рота. Потім ліг, поклавши голову на передні лапи.
Степ удавав, ніби зараз кине палицю далеко праворуч. Собака смикнувся, але потім помітив, що бігти було б марно. Степ зробив ще один оманний рух.
Зрештою закинув палицю далеко у воду. Собака побіг. Без вагань стрибнув у море. Піднявши голову, поплив, долаючи спротив течії. Палиця гойдалась на хвилях неподалік. Степ сів. Погода була гарна. І ще безлюдно. Раптом — сильний шум. Багато світла. Собака зник. Вода також. Море, далекі гори, пагорби праворуч, пісок.
— Що в біса коїться?
Степ перевернувся в ліжку, накривши голову подушкою.
— Що це, бля, за нашестя?
Полло, піднявши віконницю, відчинив вікно.
— Матінко, як тхне! Краще буде провітрити. Тримай, я тобі канапок приніс.
Полло кинув йому на ліжко зелений пакет від «Евкліда». Степ підвівся і, потягуючись, промурмотів: — Хто тобі відчинив, Марія?
— Так, вона зараз готує каву.
— А котра година?
— Десята.
Степ підвівся з ліжка.
— Щоб тебе підняло та гепнуло, ти не міг дати мені поспати ще трішки?
Степ пішов у ванну. Підняв кришку унітаза, яка сухо бемкнула об кахляну стіну. В іншій кімнаті Полло розкрив «Спортивний кур’єр» і заговорив голосно: — Ти повинен поїхати зі мною забирати мотоцикл від Серджо. Він мені потелефонував, що готово. О, а ти бачив, що «Лаціо» купив собі захисника з «Лечче»? Він суперпотужний.
Полло прочитав прізвище, яке останнім часом згадувалось у всіх газетах, — мовляв, це майбутній чемпіон, як мінімум, рівня національної збірної. Потім, почувши Степа, який і не думав закруглятися: — Агов, ти там що, річку випив?
Степ змив воду.
Повернувся до спальні, узяв пакет від «Евкліда».
— Я тебе пробачаю тільки тому, що ти прийшов ось із цим.
Посунув на кухню, слідом за ним теліпався Полло. Кавоварка, яка ще пашіла, стояла на дерев’яному блюдечку. Поряд — кухлик із підігрітим молоком і звичайний блакитний пакет цільного молока, холодного.
Марія, помічниця по господарству, була невеличкою жіночкою років п’ятдесяти. Вона вийшла з маленької кімнатки, де щойно закінчила прасувати.
— Маріє, бачите ось цього типа?
Степ вказав на Полло.
— Що б він не робив чи не розповідав, та в цей дім він не повинен заходити раніше від одинадцятої.
Марія занепокоєно подивилась на нього.
— Я йому казала, що ви хочете спати. Знаєте, що він мені відповів? Якщо я не відчиню, то він зламає двері.
Степ глянув на Полло.
— Ти таке сказав Марії?
— Ну, насправді…
Полло усміхнувся. Степ удав, що розгнівався.
— Ти їй таке сказав? Ти мені Марію лякати будеш?..
Степ схопив Полло за його коротку шию і, затиснувши його під пахвою, блокував йому голову.
— Ти таке сказав, га? Поводишся як фашист у моєму домі! Ну, тепер начувайся.
Взяв кухоль із гарячим молоком і підніс йому до обличчя. Полло відчув тепло і награно заволав: — Ой, Степе, пече… Бля, мені боляче!
Степ трішки притис.
— Еге, ти ще й брудно лаєшся, ну ти геть знавіснів. Негайно проси вибачення у Марії. Ну ж бо, проси вибачення.