Хлопець у світлій джинсовій куртці і з наплічником «Invicta» на спині, на якому було написано «Нен авиджу Джованотті», увійшов до гаража. Серджо впізнав його. Узяв ключі з шафки на стіні й вийшов з ним. Спритно вивільнив «Хонду Віжн» хлопця з тісного ряду мотоциклів. Потім розповів йому все, що зробив. Як добрий механік перерахував купу дрібних втручань, розповідаючи про них так, ніби вони були вкрай необхідними для того, щоб та «Хонда Віжн» знову їздила. Насправді то були звичайні побрехеньки, які механіки розповідають тобі, щоб виправдати гроші, котрі в тебе крадуть. Хлопець вдав, що не помітив цього. Або ж справді не помітив. У п’ятнадцять років забирати мотоцикл від механіка — надто щаслива подія для того, щоб псувати її суперечками. Але якби хлопець дізнався, скільки насправді коштує змінити патрубок, то наступного дня на його бунтівному наплічнику під написом «Ненавиджу Джованотті» точно з’явився б ще один, може, більш виправданий: «…але Серджо — справжній крадій».
Хлопець із наплічником розплатився й поїхав, цілковито щасливий.
Тієї ж миті старий синій «Boxer», що його штовхав юний бевзь в окулярах, зупинився перед гаражем. У мопеда було заблоковане заднє колесо. Бевзь зняв окуляри й витер спітніле обличчя. Якби він був менш вихованим, то вже б кляв бога на всі заставки. Авжеж, не так слід їздити на синьому «Боксері». Серджо взявся за мопед. Рішучо й упевнено відкрив мотор. Він здавався б хірургом, якби не був без рукавичок і його руки не були б забруднені мастилом. Крім того, хірург ніколи не взяв би собі в помічники Маріоліно. Бевзь стривожено позирав на свій мопед, якому цей повільний у рухах механік робив вівісекцію. Він був ніби родич пацієнта, однак його тривожило не те, чи тяжкою була «хвороба», а набагато прозаїчніше — ціна операції.
— Треба міняти регулятор і зняти всі ремені, це не жарти.
Мотоцикл Степа загальмував перед гаражем. Останній рик дав знати, що цей «VF 750» не потребував ремонту. Серджо витер руки ганчіркою.
— Привіт, Степе, що таке? Якась проблема?
Степ усміхнувся. Ніжно поплескав по бензобаку своєї «Хонди».
— Цей мотик не знає такого слова. Ми приїхали, щоб забрати металобрухт Полло.
Полло тим часом підійшов до свого мотоцикла. Старий «Kawa 550». Трагічна «домовина».
— Все готово. Я мусив змінити толоки, ремені, весь блок мотора. Але деякі деталі взяв для тебе вживаними.
Серджо перерахував інші дорогі ремонтні роботи.
— А потім ми йому повністю поміняли мастило.
Полло глянув на нього. З ним таке не проходило. Та Серджо навіть і не намагався.
— Але це я тобі в рахунок не ставлю. Це подарунок.
Рік тому вони з Серджо мали запеклу дискусію. Тоді він і збагнув, як слід поводитися з цими двома. Це було навесні. Степ тоді привіз йому свою щойно придбану «Хонду» для рутинного контролю. Крім того, сказав полагодити боковий щиток, що вібрував. Кілька днів по тому Степ повернувся, щоб забрати мотоцикл. Заплатив за рахунком без жодних заперечень. Включаючи повну заміну мастила. Але коли він випробував мотоцикл, той боковий щиток усе ще вібрував. Тоді Степ повернувся з Полло. І вказав йому на це. Серджо запевнив, що все полагодив.
— Якщо хочеш, я тобі знову його полагоджу, але ти повинен ще раз до мене записатися і, звичайно, заплатити за роботу.
На додачу Серджо припустився величезної помилки. Він підійшов до Степа, ляснув його по плечі, а головне, примудрився бовкнути геть невдале:
— А втім, хтозна, як ти поводишся з цим мотоциклом. Може, ти знову розтрощив той щиток.
Степ знавіснів. Його мотоцикл та Полло були єдиними речами у світі, до яких він був справді прихильним. Крім того, він ненавидів тих, хто в розмові торкався його.
— Ти помиляєшся. Трощити бокові щитки мотоциклів дуже легко. Дивися сюди, га?
Степ підійшов до мотоциклів, вишикуваних перед гаражем. Щодуху вгатив ногою по першому. «Хонда 1000», червона й важка, впала на мотоцикл, що стояв поряд — дбайливо доглянутий «500 Custom». Цей теж упав — на «Сузукі 750», а той, своєю чергою, — на легкий білий «Ciao». Дорогі й модні мотоцикли, нові та старі мопеди валились один на одного зі страшенним гуркотом, як доміно. Серджо спробував утримати їх. Марно. Останній «Пежо» теж упав на землю, зім’явши собі бік. Серджо був нажаханий.
Степ усміхнувся йому.
— Бачив, як це легко? — Потім, перш ніж Серджо встиг би відповісти, додав: — Якщо ти мені негайно не полагодиш мотоцикла, я тобі підпалю гараж.