Бабі спробувала заперечити. Але всі її відмовки — втома, недороблені домашні завдання, неймовірне бажання побути вдома у нічній сорочці перед телевізором — були марними. За кілька хвилин вона вже сиділа на «Веспі» позаду Палліни, яка безстрашно сновигала у трафіку дев’ятої години вечора.
Бабі, з усе ще мокрим волоссям, була в зеленій олімпійці з написом «КАЛІФОРНІЯ».
— Ти мене сьогодні вколошкаєш.
— Та ж нині тепло!
— Я кажу про те, як ти кермуєш.
Палліна знизила швидкість і завернула праворуч, до мосту Мільвіо.
Бабі нахилилась до щоки Палліни, щоб було краще чути.
— Куди ти їдеш?
— А що?
— Ми їдемо не до «Баффетто?»
— Ні.
— А що трапилось?
— Іноді потрібні зміни. Бабі, ти стаєш надто педантичною. Завжди до «Баффетто», завжди вісімка з латини, завжди все одне й те саме! До речі, а з ким ти зараз зустрічаєшся?
— Як це — з ким? З Марко ж, ні?
Бабі приголомшено глянула на Палліну. Вона не знала чому, але була впевнена, що Марко тій не до душі. Палліна посерйознішала.
— Розумієш, Бабі, ти надто нудна. Ти маєш поміняти його.
— Жартуєш? Я ж по вуха!
— Не перебільшуй…
— Ні, Палліно, справді. Він для мене дуже важливий!
— Як він може бути такий надважливий, якщо ви разом заледве п’ять місяців?
— Знаю, але я без тями закохана, можливо, це мій перший серйозний роман.
Палліна з люттю перемкнула передачі. «Еге ж, її перший серйозний роман — із цим черв’яком», — подумала вона. Виїхала на площу Мадзіні. Бабі стиснула їй боки, коли вони на повній швидкості в’їжджали на третю перпендикулярну вулицю, Нуова Фіорентина. Фабіо, син власника, стояв на дверях. Коли побачив їх, підійшов привітатися. Він дружив з ними обома. Насправді мав ніжні почуття до Бабі, хоча й завжди це приховував. Фабіо запросив їх за один зі столиків праворуч неподалік від входу, одразу за касою. Звідти було видно весь ресторан. Офіціант одразу ж приніс два меню. Але Палліна вже знала, що вибрати.
— Тут чудово готують кальцоне35. Там усе: сир з яйцями, моцарелла і шматочки шинки. Вмерти можна!
Бабі проглянула меню: чи немає чогось менш шкідливого для її дієти. Але Палліна була переконливою.
— Тоді два «кальцоне» і два середні келихи світлого пива.
Бабі з тривогою глянула на подругу.
— Ще й пиво? Ти хочеш, щоб я луснула?
— Та ну, лише разочок! Нині ми маємо святкувати!
— Що саме?
— Ну, ми вже купу часу не виходили кудись удвох.
Бабі подумала: а це ж правда. Останнім часом вона завжди була з Марко. Нині їй було приємно бути тут зі своєю подругою. Палліна заклопотано рилась у кишенях куртки. Нарешті витягла маленький гребінець зі стразами та сердечками із різнобарвного напівкоштовного каміння. Нахилила голову, волосся водоспадом полилося вниз. Вона зібрала його рукою на один бік. Потім підвела голову і відкинула волосся назад. Взяла новий гребінець і закріпила його. Її гарне кругле обличчя світилося в обрамленні волосся. Бабі усміхнулась їй.
— Надзвичайно гарний цей гребінець. Він тобі дуже личить.
— Тобі подобається? Я купила його на площі Карлі, у «Брусколі».
— Ти не проти, якщо я куплю й собі такий? Ну, може, трішки інший. У мене був схожий, але я його загубила.
— Жартуєш, я звикла, що мене наслідують. Я дівчина, яка задає тенденції. Знаєш, що коли я їду до магазинів, то мені дають речі безкоштовно? Аби лише я їх вдягала. Вирішено: від завтра проситиму свій відсоток!
Засміялися. Тим часом принесли пиво. Бабі подивилась на кухлі. Вони були велетенські.
— Це — середні? А які ж тоді великі?
Палліна підняла свій кухоль.
— Ну ж бо, не вигадуй.
Вона з силою цокнула свій кухоль об кухоль Бабі. Трохи пива пінно вихлюпнулось на скатертину.
— За нашу свободу.
Бабі її виправила:
— Тимчасову…
Палліна усміхнулась кутиком губ, ніби кажучи: хай так. Потім почали пити обидві. Бабі здалась першою. Дійшовши до чверті кухля, припинила. Палліна ще пила — і зрештою видудлила більше половини.
— Ах-х-х! — Палліна грюкнула кухлем об стіл. — Це саме те, що треба.
І з силою витерла губи серветкою. Їй іноді подобалось вдавати з себе брутальну. Бабі відкрила пакет ґріссіні36. Витягла одну й почала гризти. Потім оглянула ресторан. Групки хлопців весело теревенили, відрізаючи маленькі трикутники піци з томатним соусом. Витончені дівчата вперто їли виделками навіть фаршировані оливки. Одна синьйора не витримала. Начхавши на заборони лікарів, вона із насолодою поїдала недозволену смаженину. Навпроти неї — чоловік, більш слухняний, задовольнився тарілкою тушкованих овочів. Ще далі молода пара весело щебетала в очікуванні свого замовлення. Вона — гарна, з темним, не дуже довгим волоссям. Хлопець, що сидів спиною до них, галантно налив їй напою. Бабі не знала, чому, але щось їй здалося знайомим. Офіціант пройшов повз нього. Хлопець його зупинив. Спитав, коли ж будуть нарешті піци. Бабі побачила його обличчя. Це був Марко. Ґріссіні тріснула у неї в руці, а тим часом щось інше тріскалося в душі. Спогади, почуття, чудові миттєвості, ніжні фрази закрутились перед нею у вихорі ілюзій. Бабі зблідла. Палліна це помітила.