— У нього не було шансів! Він — класичний «друг жінок».
Після цієї жорсткої оцінки Даніела взяла телефон, але не встигла переступити поріг, як він знову задеренчав.
— Алло? Так, зараз я тобі її передам. Бабі, будь ласка, не виси на ньому годинами.
— Хто це?
— Палліна.
— Я постараюся!
Бабі взяла телефон.
— Ти розлучилася з Полло?
— Ні!
— Шкода…
— З ким ти говорила, що було весь час зайнято?
— З Демою, він знищений.
— Ні!
— Так, він це дуже погано сприйняв! Неборака, просив не говорити тобі цього. Будь ласка, роби вигляд, що нічого не знаєш, га?
— Може, мені не треба було розповідати йому, що я тепер дівчина Полло?
— Та що ти кажеш, Палліно, якби він про це сам дізнався, було б гірше.
— Я могла сподіватись на те, щоб не говорити йому до останнього.
— До останнього чого? Могла б просто не гуляти з Полло.
— Не будемо про це. Хочу сказати: я вирішила, що ідіотам набагато веселіше живеться на світі.
— І що?
— А те, що я таки поїду на перегони.
Бабі похитала головою. Волосся вже висихало саме.
— Добре, розважайся.
— Мені подзвонив Полло, він скоро по мене заїде. Як на твою думку, мені варто піти туди і розважатися чи дивитися перегони й робити вигляд, що мені трохи нудно? Ніби я нічого не відчуваю і звикла до мурашок?
Це було вже занадто. Бабі вибухнула.
— Слухай, Палліно. Іди на перегони, ганяй на мотоциклі, ставай на переднє колесо, гуляй зі всіма хуліганами на світі, але, будь ласка, не будь Моретті!40
Палліна розреготалася.
— Маєш рацію. Слухай, зроби мені, будь ласка, останню послугу. Оскільки я не знаю, о котрій завершуються перегони, то сказала матері, що після них піду ночувати до тебе.
— А якщо твоя мати подзвонить?
— Та яке там подзвонить. Вона ніколи мене не шукає… Ти маєш залишити мені ключі під килимком. На звичному місці.
— Гаразд.
— О, не забудь про це, га? Бідний Дема! Як гадаєш, мені треба щось зробити?
— Палліно, мені здається, що сьогодні ти вже достатньо начудила.
Бабі вимкнула телефон. Даніела майже вирвала його з її рук.
— На щастя, я попросила тебе не довго розмовляти, еге ж.
— Я що можу зробити? Ти ж чула, який там шарварок зчинився. Будь ласка, не кажи нікому про Полло та Палліну.
— Та кому б це я казала?!
Телефон знову задеренчав. Це була Джулія.
— Можна дізнатися, хто у вас розкочегарив телефон?
— Привіт, Джулі. Вибач, це моя сестра.
Даніела пройшла до своєї кімнати. Ледве встигла зачинити за собою двері, і більше не витримала: — Джуліє, ти ще не знаєш новини! Палліна стала дівчиною Полло!
— Ні!
— Так! Дема знищений! Але, будь ласка, не розповідай про це нікому.
Джулія її запевнила:
— Та ні, що ти.
Потім вислухала решту історії, уже розмірковуючи, що на це скажуть незабаром Джованна та Стефанія.
38 Ідеться про пісню «Disperato» («Він у відчаї») Марко Мазіні, Джанкарло Бігацці та Джузеппе Даті.
39 Pollo з італійської — курча, курятина.
40 Алюзія на фільм Нанні Моретті «Це бомба» (1978), де діє нерішучий герой, який часто сумнівається у такому стилі: «Що робити з вечіркою? Піти туди, щоб помітили мене, чи не піти, щоб помітили мою відсутність?»
Алюзія на фільм Нанні Моретті «Це бомба» (1978), де діє нерішучий герой, який часто сумнівається у такому стилі: «Що робити з вечіркою? Піти туди, щоб помітили мене, чи не піти, щоб помітили мою відсутність?»
Pollo з італійської — курча, курятина.
Ідеться про пісню «Disperato» («Він у відчаї») Марко Мазіні, Джанкарло Бігацці та Джузеппе Даті.
40
38
39
22
Бабі вийшла зі своєї кімнати. На ній був теплий м’який халат, під ним — фланелева піжама блідо-голубого кольору, на ногах — теплі капці. Душ допоміг зняти напругу від джоґґінгу, але було геть невесело. Дієта не дозволяла їй нічого іншого, крім одного нещасного зеленого яблука. Пройшла коридором. І в цю мить почула, як повернувся ключ у замковій щілині вхідних дверей. Її батько. «Тату!» Бабі побігла йому назустріч.
— Бабі.
Батько був розлючений. Бабі зупинилась.
— Що трапилось? Не кажи мені, що я погано поставила «Веспу» і тобі не вдалося загнати машину в гараж!
— Та кого гребе та «Веспа»! Сьогодні до мене приходили Аккадо.
При цих словах Бабі зблідла. Чому ж вона раніше про це не подумала? Вона повинна була розповісти батькам про все, що сталося.
Рафаелла, яка щойно завершила мити два зелені яблука, готуючи таким чином вечерю, зайшла у вітальню.
— Що хотіли від тебе Аккадо? Що трапилось? До чого тут Бабі?
Клавдіо зиркнув на дочку.
— Не знаю. Скажи сама, Бабі, до чого там ти?