Коли я казав, що в дядечка були певні вади, то мав на увазі не впертість: то була його сильна риса — «assurement се n'etait pas sa foible».* Слабкість його полягала в чисто жіночій упередженій забобонності. Він знався на снах, знаменнях et id genus omne* дурницях, був надміру прискіпливим і, безперечно, людиною слова. Це, власне, було одним із його захоплень. Обіцяне часом не вартувало й дірки від бублика, зате виконати обіцянку він вважав священним обов'язком. І ця особливість його вдачі, що нею зуміла скористатися Кет невдовзі після нашої розмови в їдальні, дала у руки нам вагомий козир. Отже, вичерпавши, як ото сучасні співці та оратори, ввесь відведений мені час і місце на prolegomena,* я викладу суть усієї справи кількома словами.
Так уже сталося-судилося, що серед знайомих моряків моєї нареченої було два джентльмени, які щойно зійшли на берег після річних мандрів у далеких краях. І от, у неділю пополудні, десятого жовтня, рівно через три тижні після того пам'ятного рішення, що так жорстоко розтрощило всі наші надії, ми з кузиною, домовившись наперед, прихопили цих джентльменів на візит до дядечка Ромбурмила. З півгодини розмова точилася довкола буденних справ, поки нам нарешті вдалося завернути її в потрібне річище.
Капітан Прах. Отже, цілий рік мене не було. Авжеж, щоб я так жив, — сьогодні рівно рік! Сьогодні ж у нас десяте жовтня. Пригадуєте, містере Ромбурмиле, як саме цього дня, рівно рік тому, я приходив прощатися з вами? До речі, — це ж треба, щоб так збігалося! — наш друг, капітан Смітертон, теж цілий рік був у плаванні, — сьогодні рівно рік!
Смітертон. Правду каже — рівно рік, до секунди. Рік тому, саме цього дня, ми з капітаном Пратом заскочили до вас, містере Ромбурмиле, з прощальним візитом.
Дядечко. Так-так, пригадую, дуже добре пригадую, — справді, як дивно. Обох не було рік. Який дивний збіг. Доктор Дубль-Дуля назвав би його суперрідкісним. Доктор Дуб...
Кет (уриваючи його). Ой татку, це таки справжня дивина. Крім того, капітан Прат і капітан Смітертон мали різні маршрути, — а це ж, знаєте, ще більше ускладнює ситуацію.
Дядечко. Далась тобі та ситуація, сороко! Та й, гадаю, збіг від цього ще дивовижніший. Доктор Дубль-Ду...
Кет. Але ж, татку, капітан Прат обійшов мис Горн, а капітан Смітертон — мис Доброї Надії.
Дядечко. Аякже! Один собі на схід, другий — на захід; той обійшов навколо світу і той. До речі, Дубль-Дуля...
Я (поспіхом). Капітане Прат, приходьте до нас завтра ввечері з капітаном Смітертоном — про мандрівку розкажете, у віст зіграємо та й...
Капітан Прат. У віст? Ви забуваєтесь, юначе, — завтра ж неділя. Якось іншим разом.
Кет. Ви що? Роберт із глузду ще не з'їхав. Неділя — сьогодні.
Дядечко. Звичайно, звичайно.
Капітан Прат. Перепрошую, але не може бути, щоб я так помилявся. Я знаю, що неділя завтра, бо...
Смітертон (украй здивований). Що тут за суперечки? Хіба неділя була не вчора?