У переписі населення, що проводять раз на десятиліття, людей уже не запитують про їхнє етнічне або національне походження (хоча запитують про «расу»). Натомість Бюро з перепису населення бере дані з American Community Survey (ACS), щорічного опитування (також керованого Бюро), в якому людям ставлять запитання відкритого типу щодо їхнього «походження або етнічної приналежності». Людина може дати декілька відповідей, з яких записують перші дві. У результаті деякі класифікації Бюро надто розпливчасті для нашої мети (наприклад, «європейці»), а інші сумнівні. Наприклад, дані Бюро показують, що 1,1 млн американців «британського» походження належать до найзаможніших у країні; однак водночас, за даними Бюро, 27 млн «британських» американців мають набагато менші доходи. (Див. U.S. Census Bureau, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 520 — британці; 529 — англійці)). Можна припустити, що люди, які себе ідентифікують як «британських» американців, утворюють чітко виражену культурну групу (і цілком можливо, що це група Трьох сил), однак ми не могли перевірити цю гіпотезу, тому врешті-решт вирішили не брати «британських» американців до свого аналізу.
Ми також вирішили не брати до свого дослідження дві азійські групи — американців корейського та філіппінського походження, — хоча за деякими показниками обидві групи доволі успішні. Корейці — дуже цікавий, але неоднозначний випадок: деякі з них мають надзвичайно високі досягнення, а інші ні. Див. Renee Reichl Luthra and Roger Waldinger, “Intergenational Mobility”, in David Card & Stephen Raphael, eds., Immigration, Poverty, and Socioeconomic Inequality (New York: Russell Sage Foundation, 2013), pp. 169, 182. (Американці корейського походження мають високі відсотки як академічної успішності, так і бідних домашніх господарств). Загалом, за стандартним критерієм доходу, американці корейського походження навіть близько не такі винятково успішні, як групи, що ми вивчаємо. Наприклад, їхній середній дохід домогосподарства майже не відрізняється від загальних показників для населення США (приблизно 51 000 доларів США) (Див. U.S.Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 001 — населення загалом; 023 — корейці)). На відміну від корейців, американці філіппінського походження складають одноріднішу спільноту і мають дуже високі прибутки домашніх господарств. Однак коли йдеться про особисті доходи, американці філіппінського походження одержують навдивовижу мало. Наприклад, чоловік-філіппінець, який працює, заробляє в середньому приблизно 45 000 доларів США — і це нижче за середній показник по країні (Див. ibid. (код групи 019 — філіппінці)). Натомість американці єврейського, індійського, китайського, іранського та ліванського походження — на верхніх щаблях, коли йдеться як про доходи домашнього господарства, так і про індивідуальні.
Групи, які ми тут обговорюємо, аж ніяк не єдині успішні групи в Америці. Існує багато інших, менших груп, як-от вихідці з Південної Африки та Мальти, але ми не маємо достатньо часу і місця, щоб їх дослідити. Наше початкове припущення полягає в тому, що найуспішніші з цих груп цілком можуть мати Три сили, але дослідження цього питання доведеться відкласти.
Розділ третій. Відчуття вищості
260 Ross A. Hammond and Robert Axelrod, “The Evolution of Ethnocentricism”, The Journal of Con. ictResolution 50, no. 6 (December 2006), p. 926. Самнер писав: «Кожна група плекає власну гордість і марнославство, підносить власних божеств і презирливо дивиться на чужинців». William Graham Sumner, Folkways: A Study of the Sociolological Importance of Usages, Manners, Customs, Mores, and Morals (Boston: The Athenaeum Press, 1907), p. 13; див. також Paul C. Rosenblatt, “Origins and E.ects of Group Ethnocentricism and Nationalism”, TheJournal of Con. ictResolution 8, no. 2 (June 1964), p. 131.
261 AlfredAdler, The Science of Living (Garden City, NY: Garden City Publishing, 1929), pp. 79 («досліджуючи комплекс вищості, […] ми майже завжди виявляємо більшою або меншою мірою прихований комплекс меншовартості», 97 («комплекс вищості — один зі способів, який людина із комплексом меншовартості може використовувати як спосіб втечі від своїх проблем»). Адлер вперше використав поняття «комплекс вищості» за деякий час після того, як вперше застосував «комплекс меншовартості». Це було у 1925 і 1926 роках відповідно. Див. Heinz L Ansbacher and Rowena R. Ansbacher, eds., The Individual Psychology of Alfred Adler (New York: Harper & Row, 1964), pp. 256. Однак обидва поняття уже були у вжитку у 1922 році. Див., наприклад, “Calls Our Women Superior: French Philosopher Declares Americans ‘Will Go Far’”,New York Times, Jan. 30, 1922 («У Європі Фройд проголосив жінок неповноцінними, бо у них комплекс меншовартості, […] однак тут це явно не так. Тут у них те, що я назвав би комплексом вищості»).