537 Baumeister and Tierney,Willpower, pp. 10–13; Kelly McGonigal, The Willpower Instinct (New York: Avery, 2012), p. 12.
538 Baumeister and Tierney,Willpower, p. 11; Duckworth, “Grit”, at pp. 1098, 1099; Angela Duckworth and Martin E.P. Seligman, “Self-Discipline Outdoes IQ in Predicting Academic Performance of Adolescents”, Psychological Science 16, no. 12 (2005), pp. 939–44; Angela L. Duckworth, Patrick D. Quinn and Eli Tsukayama, “What No Child Left Behind Leaves Behind: The Roles of IQ and Self-Control in Predicting Standardized Achievement Test Scores and Report Card Grades”, Journal of Educational Psychology 10, no. 2 (2011), pp. 439–45.
539 Terrie E. Mo.tt et al., “A Gradient of Self-Control Predicts Health, Wealth, and Public Safety”, Proceedings of the National Academy of Science 108, no.7 (2011), pp. 2693–8. Узагальнення див. у Baumeister and Tierney,Willpower, pp. 12–13.
540 Baumeister and Tierney,Willpower, pp. 11, 124–41; Dweck, Mindset, pp. 71–4; M.Muraven, R. F. Baumeister, and D. M. Tice, “Longitudinal Improvement of Self-Regulation Through Practice: Building Self-Control Through Repeated Exercise”, Journal of Social Psychology 139 (1999), pp. 446–57; див. також Heidi Grant Halvorson, Succeed: How We Can Reach Our Goals (New York: Plume, 2012), pp. xvii–xxi; M. Oaten and K. Cheng, “Improved Self-Controclass="underline" The Bene. ts of a Regular Program of Academic Study”, Basic and Applied Social Psychology 28 (2006), pp. 1–16; M. Oaten and K. Cheng, “Longitudinal Gains in Self-Regulation from Regular Physical Exercise”,British Journal of Health Psychology11 (2006), pp. 717–33; Lori Gottlieb, “How to Land Your Kid in Therapy”, The Atlantic, July/August 2011.
541 John Tierney, “If He Starts Nodding O., Try Another Million Volts”, New York Times, Oct.2, 2012; Ann Oldenburg, “David Blaine Nears Final Hours of ‘Shocking’ Stunt’”, USA Today, Oct. 8, 2012.
542 Chris Britcher, “David Blaine’s Latest Trick: Making Mountains Out of Molehills”, Kentnews.co.uk, Oct. 8, 2012, http://www.kentnews.co.uk/blogs/david_ blaine_s_latest_trick_making_mountains_out_of_molehills_1_1592494.
543 Franz Kafka, A Hunger Artist and Other Stories (trans. Joyce Crick) (New York: Oxford University Press, 2012).
544 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 016 — китайці) (показано, що 69% американців китайського походження народилися поза межами США).
545 Див., наприклад, John K. Fairbank, “China’s Foreign Policy in Historical Perspective”, Foreign A. airs 47, no. 3 (April 1969), pp. 449, 456–63; Q. Edward Wang, “History, Space, Ethnicity: The Chinese Worldview”,Journal of World History 10, no. 2 (Fall 1999), pp. 287–8, 291. Див. також, наприклад, Yingjie Guo, Cultural Nationalism in Contemporary China (New York: RoutledgeCurzon, 2004), p. (простежено появу «китайського відчуття вищості» щонайменше до Конфуція); Larry Clinton Thompson, William Scott Ament and the Boxer Rebellion: Heroism, Hubris and the “Ideal Missionary” (Je.erson, NC: McFarland & Co., Publishers, 2008), p. 67 (згадано «самовпевнене китайське відчуття вищості»); Unryu Suganuma, Sovereign Rights and Territorial Space in Sino-Japanese Relations: Irredentism and the Diaoyu/Senkaku Islands (Honolulu: University of Hawai’i Press, 2000), p. 15 («китайське відчуття вищості»).
546 Див. Amy Chua, Day of Empire: How Hyperpowers Rise to Global Dominance — and Why They Fall (New York: Doubleday, 2007), p. 62.
547 Fairbank, “China’s Foreign Policy in Historical Perspective”, p. 456; Wang, “History, Space, Ethnicity: The Chinese Worldview”, pp. 287–8.
548 Wang, “History, Space, Ethnicity”, pp. 287–8.
549 J. K. Fairbank and S. Y. Teng, “On the Ch’ing Tributary System”, Harvard Journal ofAsiatic Studies 6, no. 2 (June 1941), pp. 135, 182–90; див. також Chua, Day of Empire, pp. 79–81.
550 Fairbank, “China’s Foreign Policy in Historical Perspective”, pp. 456–8; див. також Paul Heng-Chao Ch’en,Chinese Legal Tradition Under the Mongols: The Code of 1291 Reconstructed(Princeton: Princeton University Press, 1979); Ping-Ti Ho, “In Defense of Sinicization: A Rebuttal of Evelyn Rawksi’s ‘Reenvisioning the Qing’”, Journal of Asian Studies 57 (1998), pp. 123, 141.
551 Chua, Day of Empire, pp. 178–81; Paul Kennedy, The Rise and Fall of the Great Powers (New York: Vintage Books, 1989), pp. 4–9; Gavin Menzies, 1421: The Year China Discovered America (New York: HarperCollins, 2003), pp. 45, 52, 63, 70; Leo Suryadinata eds., Admiral Zheng He and Southeast Asia (Singapore: Institute of Southeast Asian Studies, 2005), p. 150 (тогочасний мандрівник Ібн Баттута свідчить, що бачив кораблі Мін «із тисячею людей на борту»).
552 Chua, Day of Empire, p. 178; Kennedy, The Rise and Fall of the Great Powers, pp. 4–9; Menzies, 1421, pp. 45, 52, 63, 70.
553 Fairbank and Teng, “On the Ch’ing Tributary System”, p. 182–90; див. також Chua, Day ofEmpire, p. 80.
554 Philip Jia Guo, On the Move: An Immigrant Child’s Global Journey (New York: Whittier Publications, 2007), p. 93. Не лише батьки беруть участь у передачі китайської ідентичності та гордості із покоління у покоління. Надзвичайно важливу роль відіграють ще й школи китайської мови, які діти відвідують після звичайних шкільних уроків або по вихідних. Соціологиня Мінь Чжоу була першою, хто розглянув ці етнічні інституції як «сполучні ланки» і «культурні центри», де «плекають традиційні цінності та етнічну ідентичність». Кількість цих шкіл, сконцентрованих спочатку у чайнатаунах Західного узбережжя, протягом останніх кількох десятиліть шалено збільшилася. У 2006 році лише у Лос-Анджелесі та його околицях таких шкіл було 95. Там дітей навчають не лише мови, а й китайської історії, географії, малювання та каліграфії, а також бадмінтону, китайських шахів, кунг-фу, кулінарної справи і танцю дракона. Діти завчають китайські прислів’я, читають напам’ять китайські вірші і цитують афоризми Конфуція. Їх вчать писати такі речення, як «Я китаєць» і «Моя батьківщина — у Китаї». Багато дітей врешті-решт покидають китайську школу, стверджуючу, що там нудно і що відвідувати її примусили батьки. Разом із тим, Чжоу пише, що більшість дітей китайських іммігрантів ходили до китайської мовної школи «протягом певного періоду до підліткового віку» і часто це «основоположний досвід визначення етнічної ідентичності». Варто зазначити, що китайська школа відрізняється від академічного навчання і уроків музики (з якими вона часто поєднується). Основна функція китайської школи — «плекати етнічну ідентичність і гордість, що їх діти могли би втратити внаслідок асиміляційного тиску». Див. Min Zhou, “Negotiating Culture and Ethnicity: Intergenerational Relations in Chinese Immigrant Families”, in Ramaswami Mahalingam ed.,Cultural Psychology of Immigrants (Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates Publishers, 2006), especially pp. 328–32; Min Zhou, “The Ethnic System of Supplementary Education: Nonpro.t and For-Profit Institutions in Los Angeles’ Chinese Immigrant Community”, in Beth Shinn and Hirokazu Yoshikara eds. Toward Positive Youth Development: Transforming School and Community Programs (New York: Oxford University Press, 2008), pp. 229–51, особливо pp. 234–8, 242; статистику для Лос-Анджелеса взято з p. 237.