Для жадоби Майєра — зумовленої століттями пригнічення і тиранії в Німеччині та Швейцарії — засадничим стало переконання, що безпека і щастя в цьому світі можливі лише завдяки грошам. […] Лише якщо маєш гроші, тебе не зжеруть і не викинуть геть690.
Сучасні євреї часто — попри безпеку і вплив, яким тішиться багато хто з них — і далі потерпають від тієї самої тривожності. Це особливо слушно для євреїв, сімейний досвід яких пов’язаний з Голокостом. «У мене така собі фобія, — сказав якось Джордж Сорос. — Як ви думаєте, чому я стільки заробив? Можливо, зараз я не відчуваю загрози, але мені здається, що якби […] я опинився на місці батька у 1944 році, я б не вижив»691. Американський єврей-правник згадує, як спроба німців винищити євреїв висіла хмарою над столом його родини:
Мої бабуся і дідусь вижили у Голокості. Вони зустрілися буквально по дорозі в Аушвіц. В їхніх родинах усіх винищили (крім одного дядька). У моєму поколінні мало хто мав бабусь і дідусів. Не можна було лишати їжу на тарілці. Якщо ми одружувалися не на євреях, то завершували роботу Гітлера. Голокост був повсюди.
За часів моєї молодості часто наголошували загроженість єврейського народу. Що як Америка виплюне нас, якщо їй так буде зручніше? Що як Ізраїль зітруть з карти одним натисканням кнопки? Що як поліцейський оштрафував мого батька лише тому, що той був у ярмулці?692
Шалений запал, з яким так багато євреїв захищають Ізраїль, можливо, великою мірою пояснюється його майже міфічним (серед євреїв) статусом: це бастіон проти світу, сповненого антисемітизму, єдина країна у світі, яка ніколи не зрадить своїх євреїв, єдине місце, де євреї можуть бути по-справжньому вдома. З притаманною Трьом силам наполегливістю євреї здобували багатство і владу, але не варто применшувати страх, який їх підганяв. Радіоведучий Денніс Преґер говорить:
Євреї, можливо, найзагроженіша група у світі. Багатьох неєвреїв це може здивувати, адже євреїв часто сприймають як дуже сильних. Однак єврейська сила і загроженість цілком сумісні. Насправді єврейську силу великою мірою зумовлює загроженість. На думку євреїв, що більшим є єврейський вплив, то менший для них ризик знову потрапити під удар693.
Якщо загроженість підштовхує євреїв до успіху, то він має свою ціну для їхнього психологічного стану.
Досі ми розглядали патології, притаманні надзвичайній загроженості та контролю імпульсів (у випадку деяких американців азійського походження). Усі носії патологій страждають від завданого ними болю. Так само дитина, інтеріоризуючи тиск батьків, почувається жалюгідною. З іншого боку, асоційована з відчуттям вищості шкода зазвичай падає на інших, і тому цей елемент Трьох сил, мабуть, найодіозніший. Зазіхання групи на вищість були визначальним джерелом пригнічення, війни і геноциду впродовж усієї історії.
Безумовно, групове відчуття вищості може до певної міри здаватися менш огидним, коли слугує щитом від упереджень і ворожості більшості. Всі надзвичайно успішні групи в Америці — це етнічні або релігійні меншини. Легше уникнути кари за відчуття вищості, коли твоя група є меншиною у суспільстві, що плекає щодо вас задавнену ворожість або підозру. Американські групи Трьох сил, так би мовити, граються з вогнем, однак не можна забувати про темний зворотний бік їхнього відчуття вищості.
«Глибоке відчуття гордості за китайську культуру» може легко перерости у загрозу: «Якщо одружишся не з китаянкою, ти нам більше не син». Антисіоністи на кшталт Ноама Чомскі вказують на те, що єврейські поселенці у Палестині на початку ХХ століття дивилися на місцевих арабів з презирством, називаючи їх «напівварварським народом», «дикунами», «безчесними» і «боягузами»694. Перська вищість означає, що всі інші мешканці Близького Сходу нижчі. Наполягання багатьох кубинців, що вони «не латиноамериканці» містить приховані конотації. Іммігрантів з Карибських островів і Африки часто звинувачують у зневажливому ставленні до американських темношкірих695. Спільною для багатьох іммігрантських груп у Сполучених Штатах хворобою є те, що творячи власну ідентичність або прагнучи, щоб їх визнали інші американці, вони надто часто вдаються до сумнозвісної расистської зарозумілості. «Рухатися до мейнстримної Америки — завжди означає повірити у міф про те, що темношкірі американці — справжні заброди, — пише Тоні Моррісон. — Хай якою була би етнічна або національна приналежність іммігранта — головним ворогом для нього неодмінно буде афроамериканець»696.