Хоча я був уже досить дорослим, щоб розповісти всю цю історію самостійно, – і ще достатнім немовлям, сподіваюся, щоб розповісти її простосердо, – проте Сузанна, проходячи через кухню, про всяк випадок коротко повідомила про нещастя куховарку – куховарка розповіла про нього з деякими коментарями Джонатану, а Джонатан – Обадії; отже коли батько разів шість подзвонив, аби дізнатися, що таке твориться нагорі, – Обадія був у змозі подати йому детальний звіт про все, що сталося. – Я так і думав, – сказав батько, підібравши поли свого халата, – і зараз же вирушив нагору.
Інші готові дійти висновку звідси – (хоча я в цьому дещо сумніваюся) – що батько тоді вже написав той чудовий розділ Трістрапедії, який, на мою думку, є найоригінальнішим в усій книзі, – а саме розділ про підйомні вікна, що закінчується гіркою філіппікою проти забудькуватості покоївок. – У мене є дві підстави думати інакше.
По-перше, якби річ цю взято було до уваги до того, як вона сталася, батько, напевно, забив би підйомне вікно раз і назавжди; – що, враховуючи, з якими труднощами створював він книги, – коштувало б йому вдесятеро менше клопоту, ніж написати згаданий розділ. Щоправда, аргумент цей, я бачу ясно, зберігає силу і проти припущення, що він написав цей розділ уже після того, як ця річ сталась; але тут мене виручає друга підстава, яку я маю честь надати читачам на підкріплення думки, що в припущений час батько не написав розділу про підйомні вікна та нічні горщики, – і полягає вона в тому, що для надання повноти Трістрапедії, – я написав цей розділ сам.
Розділ XXVІІ
Батько надів окуляри, – подивився, – зняв окуляри, – поклав їх у футляр, – усе це менш ніж за одну астрономічну хвилину, – і, не розкривши навіть рота, обернувся та поспішно спустився вниз. Моя мати уявила, що він пішов за корпією та витяжною маззю; але, побачивши, як він повертається з двома фоліантами під пахвою і за ним іде Обадія з великим пюпітром, вона вирішила, що батько приніс травник, і підсунула стілець до ліжка, щоб він міг зручніше вибрати потрібний засіб.
– Якщо тільки операцію зроблено правильно, – сказав батько, розкриваючи розділ – De sede vel subjecto cіrcumcіsіonіs,[243] – бо він приніс Спенсера[244] De legіbus Hebraeorum rіtualіbus[245] – і Маймоніда,[246] щоб оглянути та обстежити нас усіх. —
– Якщо тільки операцію зроблено правильно, – мовив він. – Ви тільки скажіть нам, – вигукнула мати, перебиваючи його, – які трави! – За цим, – відповідав батько, – вам потрібно звернутися до лікаря Слопа.
Мати кинулася вниз, а батько продовжував читати, розділ так: * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * – Чудово, – сказав батько – * * * * * * * * * * * * * * * – ну що ж, якщо це має свою зручність… – і не утрудняючи себе ні на хвилину вирішенням питання, чи євреї перейняли його від єгиптян, чи єгиптяни від євреїв, – він підвівся, потер двічі чи тричі долонею по лобі, як ми це робимо, щоб стерти сліди заклопотаності, коли біда, що нагрянула, виявилася легшою, ніж ми побоювалися, – закрив книгу і спустився вниз. – Ну що ж, – сказав він, називаючи на кожній сходинці, коли ставив на неї ногу, одне за одним імена великих народів, – якщо єгиптяни, – сирійці, – фінікіяни, – араби, – каппадокійці, якщо його здійснювали мешканці Колхіди і троглодити, якщо йому піддалися Солон і Піфагор, – то чому ж не Трістрам? – З якої речі хвилюватимусь я з цього приводу?
Розділ XXVІІІ
– Дорогий Йорику, – сказав з усмішкою батько (бо Йорик порушив шикування, випередивши дядька Тобі у вузьких дверях і першим увійшовши до вітальні), – нашому Трістраму, я бачу, дуже важко дається виконання релігійних обрядів. – Ніколи ще, здається, сини євреїв, християн, турків або інших невірних не були в них втаємничені так незграбно і неохайно. – Але йому від цього не гірше, сподіваюся, – сказав Йорик. – Вже не інакше, – вів далі батько, – як чорт із усією пекельною братією пустували в якій-небудь частині екліптики, коли утворено було цього мого нащадка. – В цій справі ви кращий суддя, ніж я, – відповів Йорик. – Найкраще, – сказав батько, – про це знають астрологи; – аспекти 120 градусів і 60 градусів зійшлися навскіс – чи супротивні їм частини екліптики не збіглись, як би потрібно було, – чи владики (як їх називають астрологи) грали в хованки, – словом, угорі або внизу в нас творилося щось недобре.
– Дуже можливо, – відповів Йорик. – Але дитині-то від цього не гірше? – вигукнув дядько Тобі. – Троглодити кажуть, що не гірше, – відповів батько. – А ваші богослови, Йорику, що кажуть нам. – По-богословськи? – перепитав Йорик, – чи як аптекарі?[247] – державних людей[248] – або праль?[249]
246
247
Χαλεπῆζ νόσου, ϰαί δυσιάτου άπαλλαγὴ, ῆν άνϑραϰα ϰαλοῦσιν. – Порятунок від тяжкої і важковиліковної хвороби, що називається «вугіль» (грецьк.). Філон.
248
Τᾰ τεμνόμενα τῶν έϑνῶν πολυγονῴτατα, ϰαι πολυανϑρωπώτατα εἴναι… – Обрізані – найплодовитіші й найчисленніші з народів