– Звичайно, пора, – сказала мати. – Ми ганебно це відкладаємо, моя мила, – сказав батько. —
– Я так само думаю, містере Шенді, – сказала мати.
– Не тому, – сказав батько, – щоб хлопчик був не досить хороший у своїх курточках і сорочках. —
– Він у них дуже хороший, – відповіла мати. —
– І майже гріх було б, – додав батько, – зняти їх із нього. —
– Так, це правда, – сказала мати. —
– Проте хлопчисько дуже вже скоро росте, – вів далі батько.
– Він, справді, дуже великий для своїх років, – сказала мати. —
– Ради не дам, – сказав батько (розтягуючи слова), – в кого це він, к бісу, вдався. —
– Я сама не можу зрозуміти, – сказала мати. —
– Гм! – сказав батько.
(Діалог на якийсь час урвався).
– Сам я дуже малий зростом, – вів далі батько піднесеним тоном.
– Ви дуже малі, містер Шенді, – сказала мати.
– Гм, – промимрив батько вдруге, відсмикуючи свою подушку дещо далі від подушки матері – і знову перевертаючись, чому розмова урвалася на три з половиною хвилини.
– Коли ми надінемо на нього штани, – вигукнув батько, підвищуючи голос, – він буде схожий у них на мавпу.
– Йому в них буде перший час дуже незручно, – відповіла мати.
– Буде щастя, якщо не станеться чого-небудь гіршого, – додав батько.
– Велике щастя, – відповіла мати.
– Я гадаю, – вів далі батько, – зробивши невелику паузу, перш ніж висловити свою думку, – він буде такий самий, як і всі діти. —
– Такий самий, – сказала мати. —
– Хоча мені було б це дуже прикро, – додав батько.
Тут розмова знов урвалася.
– Треба б зробити йому шкіряні, – сказав батько, знову перевертаючись на інший бік. —
– Вони проносяться довше, – сказала мати.
– А підкладки до них не потрібно, – сказав батько.
– Не потрібно, – сказала мати.
– Краще б їх зшити з бумазеї, – сказав батько.
– Нічого не може бути кращого, – мовила мати.
– За винятком каніфасових, – заперечив батько. —
– Так, це найкраще, – відповіла мати.
– Проте слід остерігатися, щоб його не застудити, – перервав батько.
– Боронь Боже, – сказала мати, – і розмова знов урвалася.
– Хай там як, – заговорив батько, вчетверте порушуючи мовчання, – я вирішив не робити йому кишень.
– Вони зовсім не потрібні, – сказала мати.
– Я говорю про каптан і камзол, – вигукнув батько.
– Я так само думаю, – відповіла мати.
– А втім, якщо в нього буде дзиґа або фуркало. – Бідолашні діти, для них це однаково що вінець і скіпетр – треба ж їм куди-небудь це ховати. —
– Замовляйте які вам подобаються, містере Шенді, – відповіла мати.
– Хіба, по-вашому, не моя правда? – додав батько, вимагаючи, таким чином, від матері точної відповіді.
– Цілком, – сказала мати. – якщо це вам подобається, містер Шенді. —
– Ну от, ви завжди так, – вигукнув батько, втративши терпіння. – Подобається мені. – Ви наполегливо не бажаєте, місіс Шенді, і я ніяк не можу вас навчити робити відмінність між тим, що подобається, і тим, що годиться. – Це відбувалося недільної ночі, – й про подальші події розділ цей нічого не говорить.
Розділ XІX
Обговоривши питання про штани з матір’ю, – батько звернувся за порадою до Альберта Рубенія,[292] але Альберт Рубеній обійшовся з ним на цій консультації ще вдесятеро гірше (якщо це можливо), ніж батько обійшовся з матір’ю. Справді, Рубеній написав ціле ін-кварто De re vestіarіa veterum[293] і, отже, його обов’язком було дати батькові деякі роз’яснення. – Вийшло зовсім зворотне: батько міг би з великим успіхом витягнути з чиєї-небудь довгої бороди сім основних доброчесностей, аніж вивудити з Рубенія хоча б одне слово з теми, що цікавила його.
По всіх інших статтях одягу стародавніх Рубеній був дуже щирий із батьком – і дав йому цілком задовільні відомості про
Тогу, або мантію,
Хламиду,
Ефоду,
Туніку, або хітон,
Синтезу,
Пенулу,
Лацерну з куколем,
Палудаменту,
Претексту,
Сагу, або солдатський плащ,
Трабею, яка, згідно зі Светонієм, була трьох видів. —
Але яке ж відношення має все це до штанів? – сказав батько.
Рубеній виклав йому на прилавок усі види взуття, які були в моді у римлян. – Там були
Відкриті черевики,
Закриті черевики,
Домашні туфлі,
Дерев’яні черевики,
Сокки,
Котурни,
І Військові черевики на цвяхах ізширокими головками, про які згадує Ювенал.
Там були