Выбрать главу

– Звичайно, пора, – сказала мати. – Ми ганебно це відкладаємо, моя мила, – сказав батько. —

– Я так само думаю, містере Шенді, – сказала мати.

– Не тому, – сказав батько, – щоб хлопчик був не досить хороший у своїх курточках і сорочках. —

– Він у них дуже хороший, – відповіла мати. —

– І майже гріх було б, – додав батько, – зняти їх із нього. —

– Так, це правда, – сказала мати. —

– Проте хлопчисько дуже вже скоро росте, – вів далі батько.

– Він, справді, дуже великий для своїх років, – сказала мати. —

– Ради не дам, – сказав батько (розтягуючи слова), – в кого це він, к бісу, вдався. —

– Я сама не можу зрозуміти, – сказала мати. —

– Гм! – сказав батько.

(Діалог на якийсь час урвався).

– Сам я дуже малий зростом, – вів далі батько піднесеним тоном.

– Ви дуже малі, містер Шенді, – сказала мати.

– Гм, – промимрив батько вдруге, відсмикуючи свою подушку дещо далі від подушки матері – і знову перевертаючись, чому розмова урвалася на три з половиною хвилини.

– Коли ми надінемо на нього штани, – вигукнув батько, підвищуючи голос, – він буде схожий у них на мавпу.

– Йому в них буде перший час дуже незручно, – відповіла мати.

– Буде щастя, якщо не станеться чого-небудь гіршого, – додав батько.

– Велике щастя, – відповіла мати.

– Я гадаю, – вів далі батько, – зробивши невелику паузу, перш ніж висловити свою думку, – він буде такий самий, як і всі діти. —

– Такий самий, – сказала мати. —

– Хоча мені було б це дуже прикро, – додав батько.

Тут розмова знов урвалася.

– Треба б зробити йому шкіряні, – сказав батько, знову перевертаючись на інший бік. —

– Вони проносяться довше, – сказала мати.

– А підкладки до них не потрібно, – сказав батько.

– Не потрібно, – сказала мати.

– Краще б їх зшити з бумазеї, – сказав батько.

– Нічого не може бути кращого, – мовила мати.

– За винятком каніфасових, – заперечив батько. —

– Так, це найкраще, – відповіла мати.

– Проте слід остерігатися, щоб його не застудити, – перервав батько.

– Боронь Боже, – сказала мати, – і розмова знов урвалася.

– Хай там як, – заговорив батько, вчетверте порушуючи мовчання, – я вирішив не робити йому кишень.

– Вони зовсім не потрібні, – сказала мати.

– Я говорю про каптан і камзол, – вигукнув батько.

– Я так само думаю, – відповіла мати.

– А втім, якщо в нього буде дзиґа або фуркало. – Бідолашні діти, для них це однаково що вінець і скіпетр – треба ж їм куди-небудь це ховати. —

– Замовляйте які вам подобаються, містере Шенді, – відповіла мати.

– Хіба, по-вашому, не моя правда? – додав батько, вимагаючи, таким чином, від матері точної відповіді.

– Цілком, – сказала мати. – якщо це вам подобається, містер Шенді. —

– Ну от, ви завжди так, – вигукнув батько, втративши терпіння. – Подобається мені. – Ви наполегливо не бажаєте, місіс Шенді, і я ніяк не можу вас навчити робити відмінність між тим, що подобається, і тим, що годиться. – Це відбувалося недільної ночі, – й про подальші події розділ цей нічого не говорить.

Розділ XІX

Обговоривши питання про штани з матір’ю, – батько звернувся за порадою до Альберта Рубенія,[292] але Альберт Рубеній обійшовся з ним на цій консультації ще вдесятеро гірше (якщо це можливо), ніж батько обійшовся з матір’ю. Справді, Рубеній написав ціле ін-кварто De re vestіarіa veterum[293] і, отже, його обов’язком було дати батькові деякі роз’яснення. – Вийшло зовсім зворотне: батько міг би з великим успіхом витягнути з чиєї-небудь довгої бороди сім основних доброчесностей, аніж вивудити з Рубенія хоча б одне слово з теми, що цікавила його.

По всіх інших статтях одягу стародавніх Рубеній був дуже щирий із батьком – і дав йому цілком задовільні відомості про

Тогу, або мантію,

Хламиду,

Ефоду,

Туніку, або хітон,

Синтезу,

Пенулу,

Лацерну з куколем,

Палудаменту,

Претексту,

Сагу, або солдатський плащ,

Трабею, яка, згідно зі Светонієм, була трьох видів. —

Але яке ж відношення має все це до штанів? – сказав батько.

Рубеній виклав йому на прилавок усі види взуття, які були в моді у римлян. – Там були

Відкриті черевики,

Закриті черевики,

Домашні туфлі,

Дерев’яні черевики,

Сокки,

Котурни,

І Військові черевики на цвяхах ізширокими головками, про які згадує Ювенал.

Там були

Калоші на дерев’яній підошві,

вернуться

292

Альберт Рубеній – Альберт Рубенс (1618–1657), знавець античної культури, син знаменитого художника П.-П. Рубенса.

вернуться

293

Про одяг стародавніх (лат.).