Розділ XVІІ
– Лясь-лясь – лясь-лясь – лясь-лясь – так це Париж! – сказав я (все в тому ж похмурому настрої!), – це Париж! – гм! – Париж! – вигукнув я, повторивши це слово втретє —
Перший, найкрасивіший, найблискучіший. —
Вулиці, проте ж, брудні.
Але вигляд його, я вважаю, кращий, ніж запах – лясь-лясь – лясь-лясь. – Скільки галасу ти здіймаєш! – неначе цим добрим людям дуже треба знати, що якийсь блідолиций чоловік, одягнений у чорне, має честь приїхати в Париж о дев’ятій вечора з поштарем у буро-жовтому каптані з червоним атласним обшлагом – лясь, лясь-лясь, лясь-лясь, лясь. – Я бажав би, щоб твій бич —
– Але такий уже дух твоєї нації; ляскай же – ляскай.
Як? – ніхто не поступається дорогою? – Але коли б ви були навіть у школі чемності, – якщо стіни загиджені, – як би ви діяли інакше?
Послухай, коли ж тут засвічують ліхтарі? Що? – ніколи в літні місяці! – А, це час салатів! – Ось привабливість! салат і суп – суп і салат – салат і суп, encore.[340] —
– Це надто багато для грішників.
Ні, я не можу витерпіти такого варварства; яке право має цей безсоромний кучер говорити стільки непристойностей цій сухоребрій шкапі? Хіба ти не бачиш, приятелю, які потворно вузькі тут вулиці, так що в усьому Парижі ніде тачки повернути? У найбільшому місті світу не погано було б залишити їх трохи ширшими; ну настільки, щоб у кожній вулиці перехожий міг знати (хоч би тільки для власного задоволення), по якому боці її він іде.
Одна – дві – три – чотири – п’ять – шість – сім – вісім – дев’ять – десять. – Десять кухмістерських! два десятки цирульників! і все на просторі трьох хвилин їзди! Можна подумати, кухарі всього світу, зустрівшись на великій веселій гулянці з цирульниками, – порозумілися між собою і сказали: – Просунемо все в Париж і там оселимося: французи люблять добре попоїсти – вони всі гурмани – ми здобудемо у них чинів; якщо їх бог черево – кухарі в них мають бути важливими панами; оскільки ж перука робить людину, а перукар робить перуку – ergo,[341] сказали цирульники, ми отримаємо ще більше честі – ми будемо вищі за всіх вас, – ми будемо, принаймні, capіtouls[342] – pardі![343] Ми всі носитимемо шпаги. – І ось, готовий присягнутися (при свічках принаймні, – але на них покластися не можна), вони це роблять понині.
Розділ XVІІІ
Французів, звичайно, погано розуміють – але чи їх це провина, оскільки вони розмовляють незадовільно і не говорять з тією бездоганною точністю і визначеністю, якої ми б чекали з питання такої важливості й до того ж надзвичайно для нас спірного, – або ж провина падає цілком на нас, оскільки ми не завжди досить добре розуміємо їх мову, щоб знати, куди вони гнуть, – вирішувати не буду; але для мене очевидно, що, стверджуючи: «Хто бачив, Париж, той усе бачив», вони, мабуть, мають на увазі людей, які оглядали Париж при денному світлі.
Оглядати ж його при свічках – я відмовляюсь – я вже говорив, що на свічки не можна покладатись, і повторю це знову, не тому, що світло і тіні при свічках занадто різкі – барви змішуються – пропадають краса і відповідність частин і т. д… Усе це неправда – але освітлення це ненадійне в тому розумінні, що за наявності п’ятисот панських особняків, які вам налічать у Парижі, – і – за найскромнішими підрахунками – п’ятисот красивих речей (адже це означає вважати тільки по одній красивій речі на особняк), які при свічках можна краще всього «розгледіти, відчути, сприйняти і зрозуміти» (це, в дужках зауважу, цитата з Лілі[344]) – навряд чи одна людина з п’ятдесяти зможе як слід у них розібратися.
Нижче я не торкатимуся французьких підрахунків, я просто зазначу, що, згідно з останнім описом, виробленим тисяча сімсот шістнадцятого року (адже пізніше мали місце значні прирости), Париж містить у собі дев’ятсот вулиць (а саме):
У частині, званій Сітé, – п’ятдесят три вулиці.
У частини Сен-Жак, або Бойні, – п’ятдесят п’ять вулиць.
У частини Сент-Оппортюн – тридцять чотири вулиці.
У частині Лувр – двадцять п’ять вулиць.
У частині Пале-Рояль, або Сент-Оноре, – сорок дев’ять вулиць.
На Монмартрі – сорок одна вулиця.
У частині Сент-Есташ – двадцять дев’ять вулиць.
У частини Ринку – двадцять сім вулиць.
У частині Сен-Дені – п’ятдесят п’ять вулиць.
У частини Сен-Мартен – п’ятдесят чотири вулиці.
У частині Сен-Поль, або Мортеллері, – двадцять сім вулиць.