Розділ XІ
Textus de Ecclesіa Roffensі, per Ernulfum Epіscopum
Excommunіcatіo[148]
«Владою всемогутнього Бога, Отця, Сина і Духа Святого, й усіх святих, святої і непорочної Богородиці Діви Марії». Я гадаю, немає необхідності читати вголос, – сказав лікар Слоп, опускаючи папір собі на коліна і звертаючись до мого батька, – адже ви його зовсім нещодавно читали, сер, – а капітан Шенді, мабуть, не дуже схильний слухати – я спокійно можу тому прочитати його сам собі. – Це суперечить нашій домовленості, – не погодився батько, – а крім того, там є щось настільки навіжене, особливо в останній частині, що мені було б шкода позбутися задоволення прослухати повторно. – Лікареві Слопу це зовсім не подобалося, – але оскільки дядько Тобі висловив у цю хвилину готовність припинити свист і прочитати документ сам, – то лікар Слоп вирішив, що краще вже він читатиме під прикриттям свисту дядька Тобі – ніж надасть це дядькові Тобі без такого супроводу; – і ось, піднявши папір вище і тримаючи його на рівні обличчя, щоб приховати свою досаду, – він прочитав уголос таке – а дядько Тобі продовжував насвистувати Ліллібуллеро, хоча і не так голосно, як раніше.
«Владою всемогутнього Бога, Отця, Сина і Духа Святого, і непорочної Богородиці Діви Марії, й усіх небесних сил, ангелів, архангелів, престолів, панувань, володарювань, херувимів і серафимів, і всіх святих патріархів, пророків, і всіх святих апостолів і євангелістів, і святих праведників, які одні тільки удостоєні співати перед лицем Агнця новий гімн, і святих мучеників, і святих сповідників, і святих дів, і всіх святих і обранців Божих, – нехай буде він (Обадія) проклятий (за те, що зав’язав ці вузли). – Відлучаємо лиходія і грішника та проклинаємо і виганяємо за поріг святої церкви всемогутнього Бога, аби його віддано було на вічні муки з Дафаном і Авіроном і з усіма, хто говорить Господові Богові: одійди від нас, бо ми не хочемо знати шляхів твоїх. І як вогонь загашається водою, так нехай загасне світло його до скону віків, якщо він (Обадія) не покається (у тому, що зав’язав вузли) і не загладить (провини своєї). Амінь.
«Нехай прокляне його Бог Отець, що створив людину! – Нехай прокляне його Син Божий, що постраждав за нас! – Нехай прокляне його (Обадію) Дух Святий, посланий нам у святому хрещенні! – Нехай прокляне його святий хрест, на який зійшов заради нашого порятунку Христос, восторжествувавши над ворогом своїм!
«Нехай прокляне його свята Богородиця і Приснодіва Марія! – Нехай прокляне його святий Михайло, заступник святих душ! – Нехай проклянуть його всі ангели і архангели, начала і влада й усі воїнства небесні». (Наші воїнства у Фландрії були ач які вдатні на прокляття, – вигукнув дядько Тобі, – але їх прокляття ніщо в порівнянні з цим. – У мене б не вистачило духу проклясти таким чином навіть собаку.)
148
Оскільки достеменність наради Сорбонни з питання хрещення було деким піддано сумніву, а деким зовсім заперечувалося, – то визнано було доцільним надрукувати оригінал цього відлучення; за його список містер Шенді дякує секретарю настоятеля і капітула Рочестерського собору. –