А оскільки дві ці шишки – або верхівкові прикраси людського розуму, що увінчують усю будівлю, – іншими словами, дотепність і розсудливість, – є, як було мною доведено, речами найпотрібнішими – найвище цінованими – позбавлення яких украй злигоднє, а придбання, отже, надзвичайно важке, – з усіх цих причин, разом узятих, немає серед нас жодного смертного, що настільки байдужий до доброї слави і поступу в житті, – або що настільки не розуміє, які в них для нього блага, – щоб не бажати і не ухвалити подумки твердого рішення бути, або принаймні славитися, володарем тієї чи іншої прикраси, а краще за все обох зразу, якщо це уявляється тим або іншим способом досяжним або з якою-небудь імовірністю здійсненним.
Позаяк, одначе, у поважних наших панів мало або зовсім немає надії на придбання однієї з них – якщо вони не є володарями іншої, – скажіть на милість, що, по-вашому, має з ними статися? – Овва, шановні панове, незважаючи на всю їх поважність, їм треба примиритися зі становищем людей внутрішньо голих, – а це стерпно лише при деякому філософському зусиллі, якого не можна припускати в цьому разі, – таким чином, ніхто б не мав права на них гніватися, якби вони задовольнялися тим незначним, що вони могли б підчепити і заховати собі під плащі, не здіймаючи крику тримай! караул! проти законних власників.
Мені немає потреби говорити вашим милостям, що це пророблялося з такою хитрістю і спритністю – що навіть великий Локк, якого рідко вдавалося обдурити фальшивими звуками, – був тут обдурений. Цькування бідолашних дотепників велося, очевидно, такими густими й урочистими голосами і за сприяння великих перук, важливих фізіономій та інших знарядь обману стала такою загальною, що ввела і філософа в оману. – Локк здобував собі славу очищенням світу від сміттєвої купи ходячих хибних думок, – але ця помилка не належала до їх числа; таким чином, замість того щоб холоднокровно, як годиться істинному філософові, досліджувати стан речей, перш ніж про нього філософствувати, – він, навпаки, прийняв його на віру, приєднався до улюлюкання і волав так само несамовито, як і інші.
Відтоді це стало Magna charta[161] дурощів – але, як ви ясно бачите, ваші превелебності, її було здобуто таким чином, що право на неї фартінга не варте; – до речі сказати, це одне з численних брудних шахрайств, за яке поважним людям, з усією їх поважністю, доведеться відповідати на тому світі.
Що ж до великих перук, про які я, може здатися, говорив занадто вільно, – то дозвольте мені пом’якшити все необережно сказане на шкоду і в осуд їм заявою загального характеру. – Я не маю ніякої відрази, ніякої ненависті й ніякого упередження ні проти великих перук, ні проти довгих борід – доти, поки не виявляю, що перуки ці замовляються і бороди відрощуються для прикриття згаданого шахрайства – хай там яка була б його мета. – Бог з ними! Зауважте тільки – я пишу не для них.
Розділ XXІ
Щодня протягом, принаймні, десяти років батько вирішував полагодити їх – вони не полагоджені й досі; – у жодному будинку, окрім нашого, їх так не залишили б і години, – і що найдивніше, не було на світі предмета, про який батько говорив би з таким красномовством, як про дверні завіси. – Та все ж він був, звичайно, залишений ними в найбільших дурнях, яких тільки світ виробляв: красномовство батька і його вчинки вічно були не в ладах між собою. – Щоразу, коли двері у вітальню розчинялися, – філософія його і його принципи ставали їх жертвою; – три краплі мастила на пір’їнці і міцний удар молотком урятували б його честь назавжди.
– Яка непослідовна істота людина! – Знемагає від ран, які має можливість вилікувати! – Усе життя її в суперечності з її переконаннями! – Її розум, цей дорогоцінний Божий дар, – замість того щоб проливати єлей на її чутливість, тільки її дратує – примножуючи її страждання і засмучуючи його і непокоячи під їх тягарем! – Жалюгідне, нещасне створіння, безсиле втекти від своєї долі! – Хіба мало в цьому житті неминучих приводів для горя, навіщо ж добровільно додавати до них нові, збільшуючи число наших лих, – навіщо боротися проти зол, яких нам не здолати, і підкорятись іншим, які можна було б назавжди вигнати з нашого серця за допомогою десятої частини заподіюваного ними клопоту?
Присягаюся всім, що є доброго і благородного! якщо мені вдасться дістати три краплі мастила і знайти молоток на відстані десяти миль від Шенді-холу – завіси дверей у вітальню буде полагоджено ще за нинішнього правління.
Розділ XXІІ
Змайструвавши нарешті дві мортири, капрал Трім прийшов від свого виробу в невимовний захват; знаючи, яка радість буде для його пана подивитися на ці мортири, він не міг утриматися від спокуси негайно віднести їх у вітальню.