Ясна річ, ушкодження перенісся новонародженого акушерськими щипцями – хоч би навіть пущеними в діло за всіма правилами науки – засмутило б кожного, кому дитина коштувала таких зусиль, як моєму батькові; – все-таки воно не пояснює розмірів його горя і не виправдовує його легкодухої та нехристиянської покірності йому.
Щоб це пояснити, мені доведеться залишити батька на півгодини в ліжку – а доброго дядька Тобі в старому, оббитому бахромою кріслі біля нього.
Розділ XXXІ
– Я вважаю цю вимогу надмірною, – вигукнув мій прадід, зім’явши папір і шпурнувши його на стіл. – За цим документом, мадам, у вас усього лише дві тисячі фунтів, ні шилінга більше – а ви наполягаєте на виплаті вам по триста фунтів пенсії вдови на рік. —
– Тому що, – відповіла моя прабабуся, – у вас мало або зовсім немає носа, сер. —
Але перш ніж я наважуся вжити слово ніс іще раз – щоб уникнути всякої плутанини в тому, що буде сказано відносно цього предмета в цій цікавій частині моєї історії, було б, може, непогано пояснити, що я під ним розумію, і визначити з усією можливою ретельністю і точністю бажане мені значення цього терміна; бо, за моїм переконанням, єдино недбалістю письменників і їх наполегливим небажанням дотримуватись обережності пояснюється той факт – що жоден богословський полемічний твір не є таким ясним і доказовим, як твори про Блукаючі вогні або інші такі ж солідні матерії філософії та природознавства. У такому разі, якщо ми не схильні блукати навмання до Страшного суду, що ж нам залишається перед виступом у дорогу – як не дати читачам хороше визначення головного слова, з яким ми найбільше маємо справу, – і твердо триматися цього визначення, розмінюючи його, як гінею, на дрібну монету? – Коли це зроблено – нехай сам батько всякої плутанини спробує нас заплутати – або вкласти в голову нам чи нашим читачам інший зміст!
У книгах бездоганної моральності й залізної логіки, на зразок тієї, що лежить перед вами, – така недбалість невибачна; небо свідок, як жорстоко довелося мені поплатитися за те, що я дав стільки приводів для двозначних тлумачень – і занадто покладався ввесь час на чистоту уяви моїх читачів.
– Тут два значення, – вигукнув Євгеній під час нашої прогулянки, тицяючи вказівним пальцем правої руки у слово тріщина на сто тринадцятій сторінці цієї незрівнянної книги, – тут два значення, – сказав він. – А тут дві дороги, – заперечив я, обриваючи його, – брудна й чиста – по якій же ми підемо? – По чистій, ясна річ, по чистій, – відповів Євгеній. – Євгенію, – сказав я, зупиняючись перед ним і кладучи йому руку на груди, – визначати – означає не довіряти. – Так осоромив я Євгенія; але осоромив, за своїм звичаєм, як дурень. – Утішає мене тільки те, що я не впертий дурень; і ось чому.
Я визначаю ніс таким чином – але заздалегідь прошу і благаю моїх читачів, як чоловічої, так і жіночої статі, будь-якого віку, вигляду та звання, заради Бога та порятунку душі своєї, остерігатися спокус і напучувань диявола і не дозволяти, щоб він яким-небудь обманом або хитрістю вкладав в уми їх інші думки, ніж ті, що я вкладаю у своє визначення. – Бо під словом ніс протягом усього цього довгого розділу про носи і в усіх інших частинах мого твору, де трапляється слово ніс, – під цим словом, урочисто всім оголошую, я маю на увазі ніс, і тільки ніс.
Розділ XXXІІ
– Тому що, – ще раз повторила моя прабабуся, – у вас мало або зовсім немає носа, сер. —
– Фе ти, диявол! – вигукнув мій прадід, ляснувши себе рукою по носу, – він зовсім не такий уже маленький – на цілий дюйм довший за ніс мого батька. – А слід сказати, що ніс мого прадіда був в усіх відношеннях схожий на носи чоловіків, жінок і дітей, яких Пантагрюель знайшов на острові Енназін.[168] – Мимохідь зауважу, якщо ви бажаєте дізнатися про дивовижний спосіб ріднитися, що існує в такого плосконосого народу, – вам треба прочитати книгу Рабле: – самостійно ви до цього ніколи не додумаєтеся. —
– Він мав форму трефового туза, сер.
– На цілий дюйм, – вів далі мій прадід, підвівши догори кінчик свого носа великим і вказівним пальцями та повторюючи своє твердження, – на цілий дюйм довший за ніс мого батька, мадам. – Ви, мабуть, хочете сказати – вашого дядька, – заперечила моя прабабуся.
– Мій прадід визнав себе переможеним. – Він розпрямив папір і підписав умову.
Розділ XXXІІІ
– Яку незаконну вдовину пенсію, дорогий мій, виплачуємо ми з нашого маленького статку! – мовила моя бабуся, звертаючись до дідуся.