З тієї ж самої причини, тобто тому, що все це можна знайти у Слокенбергія, я нічого не кажу і про Скродерія (Андреа), який, як усім відомо, з таким запалом накинувся на Прігніца – доводячи на свій лад, спочатку логічно, а потім за допомогою низки впертих фактів, що «Прігніц надзвичайно віддалився від істини, стверджуючи, ніби фантазія народжує ніс, тоді як навпаки – ніс народжує фантазію».
– Тут учені запідозрили Скродерія в деякому непристойному софізмі – і Прігніц почав голосно кричати на диспуті, що Скродерій підсунув йому цю думку, – але Скродерій продовжував підтримувати свою тезу. —
Батько тим часом вагався, чию сторону йому прийняти в цій справі; як раптом Амвросій Парей в одну мить вирішив справу і вивів батька з утруднення, заразом поваливши обидві системи, як Прігніца, так і Скродерія.
Будьте свідком. —
Я не повідомляю вченому читачеві нічого нового – подальшою своєю розповіддю я тільки хочу показати вченим, що і сам знаю цю історію. —
Названий Амвросій Парей, головний хірург і носоправ французького короля Франциска ІX, був у великій силі в нього та у двох його попередників чи наступників (достеменно не знаю) і – якщо не брати до уваги промаху, якого він припустився в історії з носами Тальякоція[181] та в його способі їх приставляти, – визнавався всією колегією лікарів того часу найбільш досвідченим щодо носів, який перевершував усіх, хто коли-небудь мав із ними справу.
Цей самий Амвросій Парей переконав мого батька, що істинною і дійсною причиною обставини, яка привернула до себе загальну увагу і на яку Прігніц і Скродерій змарнували стільки вченості, дотепності й таланту, – є щось зовсім інше – довжина та ставність носа зумовлені просто м’якістю і в’ялістю грудей годувальниці – так само як приплюснутість і крихітність миршавих носів пояснюється твердістю і пружністю цього живлячого органу в здорових і сповнених життя годувальниць; – такі груди хоча і прикрашають жінку, проте згубні для дитини, бо її ніс настільки ними сплющується, натискається, притупляється і охолоджується, що ніколи не доходить ad mensuram suam legіtіmam;[182] – але у разі в’ялості чи м’якості грудей годувальниці або матері – входячи в них, – говорить Парей, – як у масло, ніс зміцнюється, викохується,[183] повнішає, освіжається, набирається сил і набуває здатності до безперервного росту.
У мене є тільки два зауваження із приводу Парея: я зазначаю, по-перше, що він усе це доводить і пояснює з найбільшою доброчесністю й у найпристойніших висловах – нехай же сподобиться душа його за це вічного миру та спокою!
І по-друге, що крім звитяжного повалення систем Прігніца і Скродерія – гіпотеза Амвросія Парея повалила одночасно систему миру та гармонії, що панували в нашій родині, і протягом трьох днів уряд не лише сіяла розбрат між моїми батьком і матір’ю, але також перевертала догори дном увесь наш будинок і все в нім, за винятком дядька Тобі.
Така забавна розповідь про те, як посварився чоловік зі своєю дружиною, певно, ніколи ще, ні в яку епоху і ні в якій країні не проникала назовні через замкову щілину вихідних дверей!
Моя матінка, треба вам сказати – але мені слід спочатку сказати вам п’ятдесят потрібніших речей – я адже обіцяв роз’яснити сотню утруднень – тисяча нещасть і домашніх невдач купою валяться на мене одне за одним – корова вдерлася (наступного дня вранці) в фортецю дядька Тобі й з’їла два з половиною раціони трави, вирвавши разом із нею дерен, яким обкладено було його горнверк і прикрито шлях, – Трім бажає будь-що-будь віддати її під військовий суд – корові належить бути розстріляною – Слопу бути розіпнутим – мені самому отрістрамитись і вже при хрещенні перетворитися на мученика – які ж ми всі жалюгідні невдахи! – треба мене переповити – проте ніколи втрачати час на нарікання. – Я покинув батька лежачим упоперек ліжка з дядьком Тобі біля нього в старому, оббитому бахромою кріслі та пообіцяв повернутися до них через півгодини, а пройшло вже тридцять п’ять хвилин. – У таке скрутне становище, певно, ніколи ще не потрапляв жоден нещасний автор; адже мені треба, сер, закінчити фоліант Гафена Слокенбергія – передати розмову між моїм батьком і дядьком Тобі про те, як вирішують питання Прігніц, Скродерій, Амвросій Парей, Понократ і Грангузьє,[184] – перекласти одну розповідь Слокенбергія, а в мене вже прострочено аж п’ять хвилин! – Бідолашна моя голова! – О, якби вороги мої бачили, що в ній твориться!
184