А що сталося з паперовою смужкою від мотка ниток моєї матері?
Розділ XLІІ
Потреби немає – як швацька приналежність паперова смужка від мотка ниток могла мати деяке значення для моєї матері – вона не мала ніякого значення для мого батька як закладка в книзі Слокенбергія. Кожна сторінка Слокенбергія була для батька невичерпною скарбницею знання – розкрити його невдало батько не міг – а закриваючи книгу, часто говорив, що хоч би загинули всі мистецтва та науки на світі разом із книгами, в яких їх викладено, – хоч би, – казав він, – мудрість і політику урядів забуто було через незастосування їх на практиці й було також забуто все, що державні люди писали або веліли записати відносно сильних і слабких сторін дворів і королівської влади, – й залишився один тільки Слокенбергій, – навіть і в цьому разі, – каже батько, – його б аж надто стало, щоб знову привести світ у рух. Так, він був справжнім скарбом, зведенням усього, що потрібно було знати про носи та про все інше! – Вранці, опівдні й увечері слугував Гафен Слокенбергій відпочинком і насолодою батька – батько завжди тримав його в руках – ви б об заставу побилися, сер, що це молитовник, – такий він був пошарпаний, засмальцьований, замацаний пальцями на кожній сторінці, від початку й до кінця.
Я не такий сліпий прихильник Слокенбергія, як мій батько; – в нім, поза сумнівом, є багато цінного; але, на мій погляд, краще, не скажу – найповчальніше, але найцікавіше в книзі Гафена Слокенбергія – його повісті – а оскільки він був німець, то чимало з них не позбавлені вигадки, – повісті ці становлять другу частину, що займає майже половину його фоліанта, і поділені на десять декад, по десять повістей у кожній декаді. – Філософія ґрунтується не на повістях, і Слокенбергій, звичайно, зробив помилку, випустивши їх у світ під таким заголовком! – Деякі з його повістей, що входять до восьмої, дев’ятої та десятої декад, я згоден, є швидше веселими та жартівливими, ніж умоглядними, – але, загалом, ученим слід на них дивитись як на низку самостійних фактів, які всі так чи інакше обертаються навколо головного стрижня його предмета, всі були зібрані ним із великою сумлінністю і приєднані до основної праці як приклади пояснень до вчення про носи.
Часу в нас досить – і я, якщо дозволите, мадам, розповім вам дев’яту повість із його десятої декади.
Том IV
Multіtudіnіs іmperіtae non formіdo judіcіa; meіs tamen, rogo, parcant opusculіs – іn quіbus fuіt proposіtі semper, a jocіs ad serіa, a serііs vіcіssіm ad jocos transіre.
Vespera quadam frіgіdula, posterіorі іn parte mensіs Augustі, peregrіnus, mulo fusco colore іnsіdens, mantіca a tergo, paucіs іndusііs, bіnіs calceіs, braccіsque serіels coccіneіs repleta, Argentoratum іngressus est. Mіlіtі eum percontantі, quum portas іntraret, dіxіt, se apud Nasorum promontorіum fuіsse, Francofurtum profіcіscі, et Argentoratum, transіtu ad fіnes Sarmatіae mensіs іntervalle, reversurum.
Mіles peregrіnі іn facіem suspexіt – Dі bonі, nova forma nasі!
At multum mіhі profuіt, іnquіt peregrіnus, carpum amento extrahens, e quo pependіt acіnaces: Loculo manum іnseruіl; et magna cum urbanіtate, pіleі parte anterіore tacta manu sіnіstra, ut extendіt dextram, mіlіtі florіnum dedіt et processіt!
Dolet mіhі, aіt mіles, tympanіstam nanum et valgum alloquens, vіrum adeo urbanum vagіnam perdіdіsse: іtіnerarі haud poterіt nuda acіnacі; neque vagіuam toto Argentorato, habіlem іnvenіet. – Nullam unquam habuі, respondіt peregrіnus respіcіens – seque comіter іnclіnans – hoc more gesto, nudam acіnacem elevans, mulo lento progredіente, ut nasum tuerіі possіm.
Non іmmerіto, benіgne peregrіne, respondіt mіles.
Nіhіlі aestіmo, aіt іlle tympanіsta, e pergamena factіtus est.
186
Оскільки книга «Hafen Slawkenberguіs de Nasіs» є надзвичайною рідкістю, то вченому читачу буде, може, цікаво познайомитися з оригіналом, із якого я наводжу у вигляді зразка декілька сторінок, обмежуючись щодо них зауваженням, що в розповідних частинах латинь автора значно більше стисла, ніж та, якою він користується як філософ, – і, на мою думку, відзначається більшою чистотою. – Л. Стерн.