Выбрать главу

Трапилося так, що наприкінці його промови нам підморгнула хвойда. Без найменшої паузи він раптом каже мені: «Не хочеш її нахилити? Це недорого коштуватиме… вона обслужить нас обох». І не чекаючи на відповідь, невпевнено зводиться на ноги та йде до неї. За кілька хвилин повертається. «Про все домовились, — говорить він. — Допивай своє пиво. Вона голодна. О такій годині тут більше нічого робити… вона обслужить нас обох за п’ятнадцять франків. Підемо до мене… так вийде дешевше».

Дорогою до готелю дівка тремтить від холоду, тож ми змушені зупинитися й купити їй кави. Вона — доволі ніжне створіння, й дивитися на неї досить приємно. Вочевидь із Ван Норденом вона вже знайома, знає, що від нього нічого, крім п’ятнадцяти франків, не дочекаєшся. «У тебе немає ні копійки»,— тихо бурмоче мені він. Оскільки в мене в кишені й справді ані сантима, я не зовсім розумію до чого це. Аж тут він верещить: «Заради Бога, затям! Ми на голяках. Не давай волю почуттям, коли піднімемося нагору. Вона попросить у тебе трохи накинути — я цю пизду знаю! Я міг би й за десятку її зняти, якби захотів. Але не варто їх розбещувати…»

— Il est méchant, celui-la[78], — якось байдуже говорить вона мені, вловлюючи загальний тон його засторог.

— Non, il nest pas méchant, il est très gentil[79].

Сміючись, вона хитає головою:

— Je le connais bien, ce type[80].

А тоді вона починає розповідати історію про свою важку долю, про лікарню, заборгованість за оренду та дитину в селі. Однак не перетворює це на справжню комедію. Вона знає, що ми до таких слів глухі; просто їй і справді наболіло, залягло всередині, мов камінь, і для інших думок уже не лишилося місця. Вона не намагається достукатися до нашого співчуття — лише пересуває величезний тягар всередині себе з одного місця на інше. Загалом вона мені подобається. Страшенно сподіваюся, що в неї немає якоїсь хвороби…

У кімнаті дівчина автоматично готується до справи.

— У вас часом немає тут шматка хліба? — запитує вона, присівши над bidet.

Ван Норден відповідає на це сміхом.

— Тримай ось, випий, — відказує він, простягнувши їй пляшку.

вернуться

78

Він злющий (фр.).

вернуться

79

Ні, він не злющий, він дуже ніжний (фр.).

вернуться

80

Я цього типа добре знаю (фр.).