— Ні, — без жалю відповів Дейкало. — Я не маю багатих родичів.
— А як щодо любовних історій?
— Слухай, я мотаюся як солоний заєць у пошуках матеріалу для статтей. Хіба я маю час для любовних історій? Та і як любовні історії можуть стати приводом для вбивства?
— Ну, наприклад, ти вирішив одружитися, але маєш зобов’язання перед іншою жінкою.
Авенір обурився:
— Та не маю я жодних зобов’язань!
— Добре. Але все одно треба щось придумати.
Дейкало замислився. Він подумав: що зараз найстрашніше для людини? Залишитися без даху над головою і без роботи. Без даху Авеніру залишитися складно, тобто складно переконати Артеменка, що існує така загроза, адже Дейкало — єдиний господар власної квартири. А от робота…
— Послухай, Русю, — обережно сказав він, — а якщо піти таким шляхом. По-перше, я тебе до Артеменка не пущу. Про це не може бути й мови. Значить, знову треба йти мені. По-друге, нам треба придумати вагому причину. Припустімо, що я маю роман із секретаркою свого шефа. Або мав, але кинув її заради тебе.
— Ні, Веню, — заперечила Руся, — мене секретаркою не залякаєш. Заради мене не варто так старатися. А от краще нехай це буде заради твоєї приятельки. Як її, забула…
— Ти маєш на увазі Іринку Кириченко?
— А чому б і ні? По-моєму, її батько — голова якогось поважного комітету.
— І що з того?
— Ну, може, ти не хочеш, щоб батько довідався про твої грішки. Може, він старомодний.
— Малоймовірно.
— Може, ти боїшся скандалу? Боїшся за свою репутацію?
— Скандал не зашкодить репутації журналіста. Хоча, зачекай — зачекай… А якщо, наприклад, ця секретарка — водночас і коханка боса?
— Твого?
— Ну, звичайно. Вона коханка головного редактора. Якщо я її кину, вона поскаржиться шефові, що я до неї брутально чіпляюся. Він же мене вижене з роботи!
— Справді?
— Русю, — застогнав Авенір, — ти хочеш, щоб я вигадав причину? Я її вигадую. І шеф мій не такий, і з секретаркою він роману не має. Хоча вона гарна дівчина… Тобто це цілком правдоподібно, розумієш?
— А повірить Артеменко, що ти хочеш прибрати якусь хвойду лише через те, що боїшся скандалу?
— Повірить, коли довідається, скільки я отримую в газеті. От лише чи вдасться її вмовити?
— Веню, ми ж домовилися: нікого третього не залучати.
— Що ж робити?
— Дуже просто. Я зіграю роль секретарки.
Змовники розробляють план
Авенір застиг на місці. Хоча вони вже подужали майже півпляшки, він ще мав досить тверезу голову й одразу збагнув, чим це загрожує Русі. Поки він мовчав, перетравлюючи почуте, Руся продовжувала:
— Схема така: ти мав роман із секретаркою шефа. Аж тут з’явилася Іринка, і ти вирішив одружитися з нею. Розповів про це секретарці, а вона наполягає на продовженні стосунків. Тебе такий варіант не влаштовує, адже Іринка може у будь-який час про це довідатися. Секретарка погрожує розповісти про твою «брутальну поведінку» шефові. Ти знаєш: вона доповість таким чином, що на роботі тобі не втриматися. Тобто її треба нейтралізувати. А тут ти саме почув про Володарку. Я певна, ще тоді, коли ти до них приходив, вона вирішила, що ти з’явився до них саме тому, що маєш проблеми. Вона сприйняла це як розвідку, тому і кинулася рекламувати свої можливості.
— Схоже на те, — погодився Авенір.
Він подумки повернувся до подій того дня і дійшов до висновку, що Руся має рацію.
— А невдовзі ти наніс візит Артеменку, що також підтверджує твій намір. Ти на гачку. Ти потенційний клієнт.
— Мені здається, вони ретельно все перевірять.
— Звичайно, — погодилася Руся.
— Вигадати роман з секретаркою нескладно. Але вони вимагатимуть деталей. Наприклад, де вона живе, з ким, які має звички. Що я казатиму?
— Це ми обміркуємо.
Авенір запротестував:
— Русю, ти сама не розумієш, що кажеш.
— Прекрасно розумію. Ми зможемо вивести цих шахраїв на чисту воду, нікого не втягуючи у цю справу, — рішуче відповіла Руся.
— Але ми втягуємо тебе у небезпечну історію.