Експедицію було чудово оснащено.
Першими на сполох забили, як не дивно, колеги Кетрін Муні з австралійського відділу Міжнародного товариства збереження природи (Conservation International), розташованого в Сіднеї, тобто за тринадцять тисяч кілометрів від Перу. Технічні засоби давали змогу Холбруку та Муні виходити на зв’язок; також за допомогою GPS-локаторів на сайті www.saveredbeardedtiti.com можна було стежити за пересуванням експедиції у джунглях. Зв’язок із науковцями обірвався більше ніж місяць тому — 5 червня.
Професор Норман Хенке, який до останнього відстежував просування експедиції з координаційного центру в Сіднеї, пояснив «The Daily Telegraph», чому не здійняв тривогу раніше:
«У цьому немає нічого дивного. Зв’язок часто втрачають. Пол і Кетрін опинилися в агресивному середовищі, де немає можливості купити нові акумулятори або занести передавач до майстерні з ремонту радіоапаратури. Може, розрядилися батареї, може, під час переправи намокли акумулятори, а може, щось сталось із передавачем. Будь-що могло трапитися. Проте GPS-маяки працювали, експедиція рухалась, а отже, я знав, що з ними все гаразд».
Так тривало до 27 червня, відколи із GPS-локаторів більше не надходили сигнали на супутник. Коментує професор Хенке:
«А ось це здивувало мене, бо я знав, що маячків чотири, вони споживають дуже мало енергії, а кожен із них обладнано вбудованою батарейкою, якої вистачає мінімум на 18 місяців роботи. Мені важко уявити, що мусило статися, щоби вони вийшли з ладу водночас. Я почекав п’ять днів і зв’язався із британським послом у Перу. Гадаю, це було правильно».
Крайнє зафіксоване положення експедиції має координати 10° 50′ 52″ пд. ш. 70° 54′ 26″ зх. д.
5 червня, під час останнього сеансу зв’язку, сер Пол повідомив Нормана Хенке, що знайшов руїни, схожі на інкські сільськогосподарські тераси в Андах, хоч і більші за розмірами, тож вирішив відхилитися від курсу, щоб дослідити їх. Дані супутника це підтверджують: 6–7 червня група прямувала на захід. Після цього експедиція повернула на північний схід і дотримувалася раніше визначеного маршруту.
Перуанська влада затримує початок пошукової місії через відсутність доказів того, що група Холбрука потрапила в халепу. Співробітник МЗС Перу під час приватної розмови із представником «The Daily Telegraph» зазначив, що Холбрук подався надто далеко, пошуки коштуватимуть сотні тисяч доларів — ніхто на таке не піде, навіть більше, сер Пол не повідомляв офіційну владу про експедицію, не отримував дозволу, а тому Перу просто не зобов’язане його рятувати.
Американський фотограф Гаррі Паллістер, напарник сера Пола під час поїздки до Танзанії у 2003–2004 рр., зберігає оптимізм. За його словами сер Пол об’їхав півсвіту, опиняючись у найбільш неприступних закутках, і є надзвичайно досвідченим мандрівником, який уміє ухилятися від небезпек, а також виявляти витримку в критичних ситуаціях. Малоймовірно, щоб людина з таким досвідом утратила контроль над експедицією.
«Так, Мадре-де-Діос — це справжня дупа на тілі планети. Але не варто впадати в істерію та передчасно ховати Пола, — каже містер Паллістер, — цей хитрий лис не пропаде, знаю його давно, і часом мені здається, що Пол народився у джунглях і сам перегризав собі пуповину. Не здивуюсь, якщо за кілька тижнів він приповзе до Пуерто-Мальдонадо, голодний і охлялий, із двома видами тропічної лихоманки за пазухою, що валитимуть його з ніг двічі на день, і ще одним, третім видом, до сьогодні не відомим медицині, проте щасливий, усміхнений і, основне, з цілим караваном саморобних кліток за спиною, заповнених звірятами, яких ще не бачило людство. Він пішов по рудобородого тіті — і він його дістане. В цьому весь Холбрук».
На запитання, що він думає про згадані в останньому повідомленні руїни, Гаррі Паллістер відповів:
«Важко сказати… Пол не цікавився руїнами древніх цивілізацій. Як мені відомо, Кетрін Муні теж. Сумнівно, що Пол міг відхилитися від обраного маршруту заради мертвих каменюк. Хіба що він стикнувся із чимось справді цікавим».
22 липня 2008, 13:38 (UTC[4] +2)
Дубенський військовий навчальний полігон
17 км на схід від містечка Дубно, Рівненська область, Україна
Левко м’яв губами квітку конюшини, чекаючи на свою чергу. Поряд на траві простягнувся Джонік, чорнявий хлопчина з карамельними очима й інтелігентним виразом обличчя, — командир 521-го навчального взводу. Нижче від них примостилися ще четверо курсантів — найкращі стрільці 521-го (гіпотетично найкращі, бо ніхто з них раніше не брав до рук справжнього АК-74[5], їхній стрілецький досвід обмежувався рогатками й — у кращому разі — підхмеленою стріляниною з пневматичних гвинтівок по гномиках у тирі).
4
«Coordinated Universal Time» (UTC) — синхронізований світовий час. Загальноприйнята точка відліку локального часу в часових поясах. За опорний UTC узято місцевий час на довготі Гринвіча чи Лондона (нульовий часовий пояс). UTC +2 означає, що поясний час на 2 години випереджає поясний час у Британії. Не так давно синхронізований час називали «Greenwich Mean Time» (Середній час за Гринвічем) і позначали GMT.
5
АК-74 — автомат Калашникова калібру 5,45 мм, розроблений 1970 року М. Т. Калашниковим і поставлений на озброєння армією СРСР 1974 року. Є модифікацією автомата АКМ.