Аннотация
«Се один із тих наших літературних діячів, котрим теперішнє положення української справи і українського слова в Росії хоч і не вистудило серця і не витрутило пера з руки, та проте відібрало можність дати свою працю на користь загалові», — так писав про Василя Мову Іван Франко 1899 року і порівнював літературну долю письменника з літературною долею Степана Руданського. До цього ряду загублених талантів, поруч Манжури, Микола Зеров залучив Свидницького, цієї, за висловом Сергія Єфремова, «пропащої сили», підкреслюючи, що був Свидницький невдаха з невдах, претендуючи на перше місце для нього в цьому пантеоні трагічних постатей нашої літератури XIX сторіччя.
Видання - "Дніпрова хвиля", Мюнхен, 1968 р.
ЗМІСТ:
5............................Василь Мова (вступна стаття Юрія Шевельова)
39..........................Старе гніздо й молоді птахи
241........................Малюнки з натури
251........................Поезії
347........................Листи і твори, приписувані В.Мові
381........................Зміст






![Вперше в українському театрознавстві підсумований досвід театру в Україні зі сценічних інтерпретацій драматургії А. Чехова. Також у книзі представлений корпус... Містові й світові [Драматургія А. П. Чехова на українському кону в інтерконтекстуальних зв’язках із світовим сценічним простором]](https://www.rulit.me/data/programs/images/mistovi-j-svitovi-dramaturgiya-a-p-chehova-na-ukrainskomu-ko_428848.jpg)





Комментарии к книге "Твори"