Аннотация
«Се один із тих наших літературних діячів, котрим теперішнє положення української справи і українського слова в Росії хоч і не вистудило серця і не витрутило пера з руки, та проте відібрало можність дати свою працю на користь загалові», — так писав про Василя Мову Іван Франко 1899 року і порівнював літературну долю письменника з літературною долею Степана Руданського. До цього ряду загублених талантів, поруч Манжури, Микола Зеров залучив Свидницького, цієї, за висловом Сергія Єфремова, «пропащої сили», підкреслюючи, що був Свидницький невдаха з невдах, претендуючи на перше місце для нього в цьому пантеоні трагічних постатей нашої літератури XIX сторіччя.
Видання - "Дніпрова хвиля", Мюнхен, 1968 р.
ЗМІСТ:
5............................Василь Мова (вступна стаття Юрія Шевельова)
39..........................Старе гніздо й молоді птахи
241........................Малюнки з натури
251........................Поезії
347........................Листи і твори, приписувані В.Мові
381........................Зміст





![РЕНЬЕ (Regnier), Анри Франсуа Жозеф де [псевд. — Гюг Виньи (Hugues Vignix); 28. XII. 1864, Он-флер (департамент Кальвадос), — 23. V. 1936, Париж] — франц. поэт. С 1911 — член Франц. академии.... Сказки для самого себя](https://www.rulit.me/data/programs/images/skazki-dlya-samogo-sebya_238.jpg)






Комментарии к книге "Твори"