Тим часом, як вони стояли там, до крамниці ввійшов містер Кейв; він щойно пив чай і ще дожовував хліб з маслом. Коли він побачив цих людей та об’єкт їх спостережень, його обличчя витяглось. Він винувато озирнувсь і тихенько причинив двері. То був маленький дідок з блідим лицем і чудними водянистими блакитними очима; волосся в його було брудно-сіре; він був у приношеному синьому сюртуку, старомодному циліндрі і в килимових, стоптаних на закаблуках капцях. Стояв, спостерігаючи обох розмовників. Пастор засунув руку в кишеню штанів, подивився на пригорщу монет і задоволено всміхнувся. Містер Кейв видавався ще пригніченішим, коли обидва ввійшли до крамниці.
Без жодних церемоній пастор спитав за ціну кришталевого яйця. Містер Кейв нервово подивився на двері, що вели до вітальні, і відповів:
– П’ять фунтів.
Пастор, звертаючись і до свого супутника, і до містера Кейва, відказав, що ця ціна завелика, – вона справді була значно вища за ту, що гадав призначити містер Кейв, виставляючи предмет, – і спробував поторгуватись. Містер Кейв підійшов до дверей крамниці і відчинив їх.
– Моя ціна п’ять фунтів», – знову сказав він так, наче хотів позбутися неприємної і марної суперечки. На цих словах над заслінкою горішньої скляної частини дверей, що вели до вітальні, з’явилася верхня половина жіночого обличчя і зацікавлено подивилась на обох покупців. – Моя ціна п’ять фунтів, – тремтячим голосом ще раз промовив містер Кейв.
Смуглявий юнак був досі лише глядачем і допитливо дивився на Кейва. Тепер він втрутився в розмову.
– Дайте йому п’ять фунтів, – сказав він.
Пастор зиркнув на нього, щоб упевнитись, чи він каже це серйозно, потім, глянувши знов на містера Кейва, побачив, що той пополотнів.
– Це ціла купа грошей, – мовив пастор і, сунувши руку в кишеню, почав лічити свої ресурси.
В нього було трохи більше ніж тридцять шилінгів, і він звернувся до свого супутника, що мав з ним, видимо, дуже близькі стосунки. Це дало містерові Кейву можливість зібрати думки і він почав хвилюючись поясняти, що цей кришталь, власне кажучи, непродажний. Звичайно, його обидва покупці здивувались і спитали, чому він не згадав про це перед тим, як почав торгуватися. Містер Кейв зніяковів, але стояв на тому, що сьогодні не можна продавати кришталю, бо вже приходив один покупець, який хоче його купити. Обидва, вважаючи це за спробу ще більше набити ціну, вдали, що покидають крамницю. Але в цю мить відчинилися двері з вітальні і до крамниці ввійшла власниця темного чубка та маленьких очей.
То була дебела жінка з грубими рисами обличчя, молодша і значно вища за містера Кейва; вона важко ступала, лице її паленіло.
– Цей кришталь продається, – сказала вона. – І п’ять фунтів досить добра ціна за нього. Я не можу зрозуміти, Кейве, чому ти не згоджуєшся на пропозицію цього джентльмена.
Містер Кейв, дуже збентежений цим втручанням, сердито глянув на неї поверх окулярів і не дуже впевнено почав боронити право керувати своїми справами, як йому подобається. Почалося сперечання. Обидва покупці, потішаючись цією сценою, зацікавлено стежили за нею, підтримуючи іноді місіс Кейв своїми зауваженнями. Загнаний на слизьке містер Кейв уперто обстоював свою плутану і неймовірну історію про покупця на це яйце, що ніби приходив сьогодні ранком, і починав дедалі болісніше хвилюватися. Проте він надзвичайно вперто правив своє. Юнак з обличчям східного типу поклав край цьому чудному змаганню. Він запропонував, що вони завітають ще раз через два дні, отже це дасть значну перевагу покупцеві, на якого посилався містер Кейв.
– А тоді ми домагатимемося, щоб нам продано кришталь, – сказав пастор. – П’ять фунтів.
Місіс Кейв почала перепрошувати за свого чоловіка, пояснюючи, що він часом буває «трохи чудний», і, коли обидва покупці пішли, подружжя настроїлося вільно і всебічно обміркувати подію.
Без зайвої балаканини місіс Кейв напала на свого дружину. Бідний маленький чоловік, тремтячи з хвилювання, сам заплутався в поясненнях, по-перше, твердячи, що мав на оці іншого покупця, а, по-друге, запевняючи, що цей кришталь, по-щирості кажучи, коштує десять гіней{27}.
27
Гінея – золота монета, що була грошовою одиницею в Англії до 1816-го р. Вартість гінеї – двадцять один шилінг (на один шилінг менше ніж фунт стерлінгів – сучасна англійська грошова одиниця), тобто близько десятьох з половиною карбованців на наші гроші.