8. Тендер — колись острівець, а тепер — коса в гирлі Дунаю.
9. Агарянська земля — тут у значенні землі, населеної магометанами.
10. Козака лейстрового. ..— тобто козака, записаного у спеціальний військовий реєстр.
11. Цареградська башта — в’язниця у Стамбулі, колишньому Цареграді (Константинополі).
12. Покрова — Покровська церква, що була на Запорозькій Січі.
13. І на тихому Дунаї новим кошем стал и.— Після зруйнування у червні 1775 р. за наказом Катерини II Запорозької Січі значна частина запорожців змушена була втекти Дніпром на територію, що належала Туреччині, де вони організували Задунайську Січ у гирлі Дунаю. 1828 p., коли кошовий Гладкий зі своїми однодумцями повернувся в Росію, Задунайську Січ було ліквідовано.
14. Як цариця по Києву з Нечосом ходил а...— Нечос— запорозьке прізвисько князя Г. Потьомкіна, державного діяча, фаворита Катерини II. 1787 р. вони разом подорожували по Україні та Криму. Те, що Катерина «Межигорського Спаса вночі запалила»,— легенда.
'15. І як степи запорозькі німоті ділила та б а х у» рям і байстрюкам люд закрепостил а.— Після ліквідації Січі Катерина II роздала величезні земельні простори на півдні України своїм наближеним особам, зокрема Г. Потьомкіну. Чимало земель перепало німцям з походження, німцям-колоністам. 1783 р. Катерина II видала указ про остаточне закріпачення селян Лівобережної України.
16. Як Кирило з старшинами пудром осипалис ь...—> Кирило—Кирило Розумовський, останній гетьман України (1750— 1764). Пудром осипались — перейняли закордонну моду носити парики, обсипані пудрою.
17. Головатий, Антон — один з організаторів Чорноморського козацького війська й ініціатор переселення запорожців на Кубань з Наддністрянщини (1792).
ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ (Містерія)
Більшу частину твору (рядки 175—500) вперше надруковано у львівському журналі «Правда» (1869, № 2—3). Повністю поему опубліковано 1876 р. у «Кобзарі», виданому в Празі зі спогадами Костомарова і Мікешина.
Автограф — в зошиті «Три літа».
Поема Т. Г. Шевченка «Великий льох» спрямована проти соціального та національно-колоніального гніту, здійснюваного на Україні ро* сійським царизмом.
Символізуючи долею «душ» становище українського народу за часів царювання Миколи І, Шевченко висловив своє обурення й гнів з того, що царизм, козацька старшина, Дворянство скористалися з возз’єднання України з Росією, з перемоги над шведами для дальшого закабалення народу. Звідси й негативна оцінка Шевченком діяльності Петра І та Богдана Хмельницького.
У поемі показано глибоку ненависть народу до царів, панів-кріпос-ників і козацької старшини. Три ворони — це образи українських, польських і російських реакційних сил.
1. Містерія (грецьк.) — таїнство. Особливий жанр драматичного твору, що виник у середньовічному театрі (XIV ст.).
2. Суботове (або Суботів)— село і маєток Богдана Хмельницького біля Чигирина. Там він і похований.
3. Юрусь гетьманенко — син Богдана Хмельницького Юрій. Був гетьманом з 1659 по 1663 р. та в 1677—1681 роках.
4. Щ о він їхав в Переяслав Москві присягат и!..— 8 січня (ст. ст.) 1654 р. на раді в Переяславі було ухвалено приєднати Україну до Росії. Богдан Хмельницький присягнув з старшиною на вірність російському цареві Олексію.
5. Цареві московському коня напоїла — в Батурин!, як він їхав в Москву із Полтав и.— Шевченко тут говорить про повернення Петра І з-під Полтави після розгрому шведів 27 червня 1709 р.
6. Батурин — місто на Чернігівщині, в 1669—1708 роках було резиденцією гетьманів Лівобережної України.
7. Чечель, Дмитро — батуринський полковник, прибічник зрадника Мазепи.
8. Сейм — річка, притока Десни. На Сеймі стоїть м. Батурин.
9. Мазепа, Іван — був гетьманом в роках 1687—1708. В жовтні 1708 р. зрадив Росію і Україну і перейшов на бік шведського короля Карла XII. Після поразки шведів під Полтавою Мазепа втік з Карлом XII на турецьку територію, де незабаром і помер.
10. Чута — назва одного з лісів поблизу Суботова.
11. Радзівілл і Потоцький — польські магнати. Бралм участь у польському повстанні 1830—1831 pp. проти царизму. Після придушення повстання жили в еміграції в Парижі. Тут натякається на їх байдужість до визвольної боротьби польського народу. Володіли величезними маєтками в Польщі, Литві і на Україні.
12. Декабристи—дворянські революціонери (визначення
Леніна), здебільшого офіцери, перше покоління революціонерів у Росії; в першій чверті XIX ст. вони' виступили проти царату з метою повалити монархічну владу і встановити в Росії буржуазну республіку. Декабристи мали три організації: «Південне товариства», «Північне товариство» і «Товариство з’єднаних слов’ян». 14 грудня (ст. ст.) 1825 р. декабристи підняли а Петербурзі повстання, яке цар Микола І жорстоко придушив. Царські війська придушили і другий декабристський виступ — повстання Чернігівського полку в околицях м. Василькова на Київщині (кінець грудня 1825 р. — початок січня 1826 p.). Микола І нещадно розправився; з декабристами. П’ять керівників повстання — Пестель, Рилєєв, Бестужев-Рюшн,. С. Му-равйов-Апостол, Каховський — були повішені, решту (понад IQÖ чо/ѵ.) заслано на каторгу до Сибіру. Різних кар зазнали також солдати — учасники руху.
Шевченко глибоко співчував декабристам. Побачивши в Нижньому Новгороді у свого знайомого номер герценівського журналу «Полярная звезда», на обкладинці якого були надруковані портрети декабристів, він записує в своєму «Щоденнику» таке: «Обертка,, т. е. портреты первых наших апостолов-мучеников, меня так тяжело, грустно поразили, что я до сих пор еще не могу отдохнуть от этого мрачного впечатления. Как бы хорошо было, если бы выбить медаль в память этого гнусного события. С одной стороны — портреты этих великомучеников с надписью: «Первые русские благовестнтели свободы», а на другой стороне медали — портрет неуд обоза б ываемог о Тормоза с надписью: «Не первый русский коронованный палач».
13. Три указа накаркала на одну дорогу...— укази царя Миколи І про побудову залізниці між Петербургом і Москвою.
14. Да шесть тысяч в одной версте дут передушила...— На будуванні залізниці працювали селяни-кріпаки,. які тисячами вмирали від нелюдських умов праці, голоду та епідемій.
15. Фон Корф — барон М. А. Корф, царський чиновник,' казнокрад, член Державної ради. Керував поліцейською управою за царя Миколи І і одночасно поставляв кріпаків для земляних робіт на будівництві залізниці між Петербургом і Москвою. На цьому добре нажився.
16. щ о розлили з річку крові та в Сибір загнали свою шляхту...— Мова йде про польське повстання 1830—J831 років. Після придушення повстання Микола І заслав до- Сибіру багатьох його учасників.
17. Карамзін, Микола Михайлович. (1766—1826) відомий російський історик і літератор. Написав «Историю- государства Российского» в 12-ти томах.
18. Сулу в Ромні загатила тілько старшинами козацьким й„.— Ромен, або Ромни,— місто на Гіилтавщині, над річкою Сулою, притокою Дніпра. Тут мова йде про скарання Петром І старшин козацьких — однодумців зрадника Мазепи.
19. Просто козаками Фінляндію засіяла; насипала бурта на Орел і... та цареві болота гатил а.— За часів Петра І люд український (особливо козацтво) брав учаоть у війні-з Швецією, зокрема на території Фінляндії; багато козаків і кріпаків загнали на спорудження Петербурга і фортець, на будування укріплень на річці Орелі, на прокладення Ладозького каналу і т. п. У війні з Швецією, а також на важких будівних та земляних роботах загинула велика кількість людей. Бурта (або бурти) — купи, довгі вали (порізн. бурти картоплі).
20. Р ж а в я ц, я — Іржавець — село на Чернігівщині, куди, згідно з переказами, запорожці після зруйнування Січі перенесли образ божої матері.
21. Мучитель — цар Іван IV Грозний (царював у роках 1547—1584), великим князем був проголошений ще 1533 р.
22. Петруха — цар Петро І (був царем у 1682—1725 pp.).
23. Пчела — «Северная пчела», реакційна газета, що виходила в Петербурзі (1825—1853).
24. Ярчук — за народним повір’ям, собака, що народжується видющим, з вовчими зубами.
25. Тясьма—річка Тясмпн, притока Дніпра. На ній стоїть м. Чигирин, колишня резиденція Богдана Хмельницького.
26. Ясси — місто в Румунії, колишня столиця Молдавського князівства. Тут мається на увазі похід Б. Хмельницького на Ясси, 1652 р. в Яссах старший син Богдана Хмельницького Тиміш одру-жився з Розандого, дочкою молдавського господаря (князя) Лупула.
27. Жовті Води.— Мова йде про битву, яка відбулася на річці /Ковті Води в травні 1648 р. (Див. примітку 41 до поеми «Гайдамаки»).
28. Містечко Берестечк о.— Під Берестечком у червні 1651 р. сталася битва війська Богдана Хмельницького з польською армією. Зрада татарського хана, тодішнього спільника Хмельницького, дала змогу польській шляхті виграти бій.
29. Яременка в пику п и ш е...— «Козака Яременка клуня на тім місці, де стояли Богданові палати».— Прим. Шевченка.
СТОЇТЬ В СЕЛІ СУБОТОВІ..,
Вперше надруковано польською транскрипцією в часописі «Dzienniк LiterаскГі» (1861, № 62).
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Су боті в — див. примітку 2 до твору «Великий льох».
2. З і н о в і ю, Олексіїв друже! — Зіновій — друге ім’я гетьмана Богдана Хмельницького. Олексій — цар Олексій Михайлович (царював у 1645—1676 роках). За його царювання 1654 р. Україна возз’єдналася з Росією.
НАЙМИЧКА (Поема)
Вперше надруковано у виданні П. Куліша «Записки о Южной Руси» (1857, т. 2) без підпису автора, оскільки Шевченкові тоді було заборонено друкуватися. З цензурних міркувань у передмові до поеми П. Куліш зазначав, що автор поеми невідомий, а текст її нібито знайдено в альбомі «хуторской барышни».
Автограф — в зошиті «Три літа». Він дещо різниться від першодруку, в ньому нема, зокрема, поділу на розділи.