1. Г а ба — біле турецьке сукно; смуга на тканині іншого кольору. Тут вжито у значенні краєчків хустки.
2. Цар ег рад — див. примітку 3 до твору «Іван Підкова».
3. К а в’я р — солона риб’яча ікра.
КАВКАЗ
Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг).
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Де Бальмен, Яков Петрович (1813—1845) — офіцер, художник, родом з Полтавщини, Шевченків приятель. Разом з художником М. Башиловим у 1844 р. ілюстрував переписану латинкою збірку «Wirszy Т. Szewczenka». Живописом і літературою займався як аматор. Загинув на Кавказі під час походу царського війська проти черкесів.
2. Прометей — образ титана (напівбога). У стародавніх греків була поширена легенда, що Прометей викрав у богів вогонь і .віддав його людям. За це Зевс (найстарший бог) звелів прикувати Прометея до скелі на високій кавказькій горі, а орел став щодня прилітати і клювати його печінку. Щоб муки Прометея тривали вічно, Зевс зробив так, що печінка в покараного протягом ночі виростала л її знову клював орел.
3. П р я (церк.-слов.)— суперечка.
4. Чурек — особливо спечений несолоний хліб у вигляді великого коржа. Сакля — хата, збудована з каменю й глини.
5. Щ о цар якийсь-то свині па с...— Тут Шевченко використав біблійний образ царя Давида, який забрав собі в наложниці жінку одного із своїх військових начальників (Урія), а його послав на війну, де він і загинув.
6. Гішпани — іспанці, в даному контексті — колонізатори.
7. Суєслови — марнослови.
8. Ставник — свічник у церкві. -
9. Мірра (церк.-слов.)—пахуча смола, що її використовують під час церковної відправи.
10. Мій Якове...— Яків де Бальмен, якому присвячено твір.
1 МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ...
Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг).
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Моголи — тут у значенні монголи.
2. Тамерлан (1336—1405) — перекручена європейська форма прізвиська Тімура, якого араби називали Тімурленг (що означає Ті-мур-кульгавий),— татаро-монгольськіїй полководець і завойовник.
3. Коллар, Ян (1793—1852) — чеський поет і вчений, син се-лянина-словака, професор Віденського університету, обстоював ідею об’єднання чехів і словаків, а також інших слов’янських народів.
4. Г а н к а, Вацлав (1791 —1861)—чеський поет і вчений, професор Празького університету.
5. Слав’ янофіли — представники ідейно-політичної течії в ЗО—50-х роках XIX ст., що обстоювали ідею об’єднання слов’янських народів у єдину федерацію під зверхністю російського царя. Карл Маркс, а також М. Чернишевський називали теорію слов’янофілів реакційною, такою, яка, по суті, допомагала зміцненню царизму.
6. Брути — історичні особи в Стародавньому Римі. Люцій Юній Брут 510 р. до н. е. очолив повалення з трону царя Тарквінія Гордого, після чого Рим став республікою; Марк Юній Брут — один з організаторів змови і вбивства Юлія Цезаря (44 р. до нашої ери).
7. Коклес — легендарний римський герой, відомий тим, що 507 р. до н. е. обороняв міст на річці Тібр у Римі від етруського царя Порсени.
8. Титла — особливий значок над словом, який у церковнослов’янському письмі означає скорочення певних літер у слові.
9. Синоп, Трапезонд (Трабзон)—турецькі міста на узбережжі Чорного моря, що їх руйнували козацькі гетьмани у відповідь на агресивні, спустошливі походи турків на Україну.
10. І на Січі мудрий німець картопельку са-д и т ь...— Шевченко мав на увазі заселення півдня України німецькими багатіями-колоністами; цьому заселенню сприяла Катерина II.
Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки»-(Лейпціг).
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Холодний Яр — яр у лісі, поблизу Чигирина, де збиралися 1768 р. гайдамаки.
2. Н е р о н — римський імператор у І ст. н. е., відомий своєю жорстокістю. Шевченко мав тут на увазі царя Миколу І.
3. «П ятно в нашей истори и...» — Шевченко мав тут на увазі книгу А. Скальковського «Наезды гайдамак на Западную Украйну 1733—1768 гг> (1845), в якій автор ганьбив селянський революційний рух і справді вжив у своїй книзі слово «пятно».
ПСАЛМИ ДАВИДОВІ
Окремі псалми вперше надруковано 1857 р. без прізвища автора у виданні П. Куліша «Граматка». В «Кобзарі» 1860 р. псалми надруковано з цензурними купюрами.
Автограф — в зошиті «Три літа». Він має деякі відміни від тексту, опублікованого в «Кобзарі» 1860 р.
1. Псалми — давні пісні релігійно-філософського змісту, що становлять так зване святе письмо. Авторство їх приписується різним біблійним пророкам. Частина таких пісень пов’язується з ім’ям із-раїльсько-іудейського царя Давида (1055—1015 роки до н. е.). Форму його біблійної поезії Шевченко використав для пропаганди своїх революційно-демократичних ідей.
2. В с к у ю (церк.-слов.)— чому, чого, доки.
3. Ізраїль — ім’я міфічного родоначальника єврейського народу.
4. Всує — див. примітку 6 до твору «Єретик».
5. А ар он — за біблією, єврейський первосвященик, брат Мой-сея.
6. О м е т и — краї; поли особливого верхнього одягу духовенства, ризи.
7. Є р м о н — гора в Палестині.
8. Орган — музичний інструмент тих часів, своєрідний ріжок.
9. Єд-омляне— народ, що жив на півдні, в сусідстві з ізраїльським народом, і часто нападав на нього.
10. Тимпан—стародавній музичний інструмент, різновид литавра.
МАЛЕНЬКІЙ МАР’ЯНІ
Вперше надруковано в журналі «Нова громада» (1906, № 10).
Автограф — в зошиті «Три літа».
МИНАЮТЬ ДНІ, МИНАЮТЬ НОЧЇ.;.
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 3).
Автограф — в зошиті «Три літа».
ТРИ ЛІТА
Вперше надруковано в журналі «Нова громада» (1906, № 10),
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Катруся — поет мав на увазі образ Катерини з однойменної своєї поеми.
2. Що молились з козаками в турецькій неволі.— Шевченко тут згадує свою поему «Гамалія», в якій зображено бранців у турецькій неволі, а" потім їх визволення.
3. Оксана — Оксана Коваленко, подруга дитячих літ Шевченка і героїня кількох його творів; зокрема, Оксані Коваленко присвячена поема «Мар’яна-черниця».
4. Кругом мене, де не гляну, не люди, а змі ї...— Поет тут говорить про поміщиків-кріпосників і всіх тих, хто був опорою і відданим слугою самодержавства.
ЗАПОВІТ
• Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг) під назвою «Думка».
Автограф — в зошиті «Три літа».
Твір написано під час дуже серйозного захворювання, коли поет уже не мав надії на одужання.
ЛІЛЕЯ
Вперше надруковано у львівській газеті «Слово» (1862, № 16).
Існують інші варіанти твору. Тут подається той текст, який Шевченко записав до «Більшої книжки», фототипічним способом 1963 р. опублікованої Видавництвом АН УРСР.
РУСАЛКА
Вперше надруковано у львівському журналі «Вечорниці» (1862, № 12).
Є кілька автографів цього твору. Тут подається текст, який Шевченко записав до «Більшої книжки».
ОСИКА (Поема)
Вперше надруковано у виданні: Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у десяти томах, т І. К., Вид-во АН УРСР, 1939, стор. 527—535. Ця чистова редакція поеми, переписана до зошита разом з передмовою до другого видання «Кобзаря», «Лілеєю» і
«Русалкою», була підготовлена до друку, але під час арешту 5 квітня 1847 р. її відібрано у поета. На засланні Шевченко записав поему, по пам’яті до «Малої книжки», значно переробивши і назвавши — «Відьма». У Нижньому Новгороді ще раз переписав. Так постав, по суті, новий твір, який друкується у другому томі цього видання під назвою «Відьма».
1. Після осіннього Микол и...— після 19 грудня.
2. Вовкулак — у повір’ях деяких слов’янських народів перевертень, мертвяк, який виходить уночі з могили, щоб смоктати кров у людей, що сплять.
3. Бендери — місто на правому березі Дністра в сучасній Молдавській РСР.
4. Сакраментовати — причащати перед смертю.
5. Сорокоусти.— В православній церкві — молитви по померлих протягом сорока днів після смерті.
ЗА ЩО МИ ЛЮБИМО БОГДАНА?
Вперше надруковано в збірнику «Шевченко. Річник перший». X., ДВУ, 1928.
Вірш написано на останньому аркуші рукописного збірника «Wirszy Т. Szewczenka» (1844) з ілюстраціями М. Башилова та Якова де Бальмена.
ЗМІСТ
Євген Кирилюк. Геній народу 5 ПОЕТИЧНІ ТВОРИ (1837—1847)
ТАРАС ШЕВЧЕНКО Сочинения в пяти томах, т. І
(На украинском языке)
Видавництво «Дніпро»,
Київ, оул. Володимирська, 42.
*
Редактор М. Ф. Вишневський Художник П. Т. Вишняк Художній редактор С. П. Саоицький Технічний редактор О. П. Яхніс Коректори H. Н. Плачинда, В. Я. Рибакоза
Виготовлено на Харківській книжковій ф-ці ім. Фрунзе Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР, Харків, Донсць-Захаржсвська, 6/8.
Здано на виробництво 4/ХІ 1969 р. Підписано до друку З/VII 1970 р.
Папір № 1» Формат 84Х 108/32 Фізичн. друк. арк. 12,75.
Умовн. друк. арк. 21,42-4-3 вкл. Обліково-видавн. арк. 21,917.
Ціна 91 коп. Замовл. 9-490. Тираж 65 000,
notes