— А ви не праві. Знаєте, як зараз уже холодно, спробуйте залізти в річку — закоцюбнете. А то ж якийсь чоловік таки лазив, ще й на базар доставив... Це ж усе труд, що не кажіть, а труд... А от їм, — вона киває на молодика з раками, — і приємно: посмакують, друзів пригостять... Воно так виходить: кожний щось хороше зробить, а всім радість,
***
Біля базару на лотку молода дівчина продає дієтичні яйця. Підходить літній чоловік, довго дивиться на яйця й мовчить. Дівчина запитує:
— Що ви дивитеся? Яйця як яйця...
— Е-е, не кажи, — відповідає чоловік. — Я розумію, чого масло таке: кинеш на сковорідку, воно пшик — і нема; чого молоко, як водичка — хоч умивайся, а сметана, як молоко, — все розводять... Але ти мені скажи; чого в цих яйцях жовток білий? Як їм удалося в яйце проникнути — га?
— Кому це — їм?
— Ну, отим, що все розводять...
***
За рундуком стоять дві літні жінки, продають городину. Одна й каже;
—Оце ж моя старшенька вийшла заміж. Ну от ніяк не розберу, що за чоловік їй попався. Не розумний і не дурний. А якийсь полоумний.
***
При вході на базар сидить на ціпку, а точніше — на ручці ціпка ветхий дідок у білому полотняному костюмчику і білих парусинових, мабуть, ще довоєнних, черевиках. Сидить щодня, по калька годин. Як це йому вдається — загадка. Продає одну-єдину сушену-пересушену, аж заіржавілу рибинку, невеличку густірку. Раз по раз до нього підходять охочі посолонцювати, але, помацавши товар, змахують рукою, мовляв, куди воно годиться, і йдуть собі геть. Дідок незворушно сидить. Рибини в руки не дає — тримає за хвоста. Якщо хтось довго мацає, відводить руку убік і сердито каже; — Береш-не-бєреш? Не заважай торгувати.
***
Ще один дід — стоїть за рундуком. Перед ним на розстеленій білій хусточці лежить дерев'яна ложка. Більше нічого. Ложка потемніла від тривалого вживання, трішки надщерблена. Підходить весела компанія хлопців. Один із них цікавиться:
— Діду, а чого це ви тільки одну ложку продаєте?
Дід лаконічно відповідає:
— Баба вмерла.
***
Літня жінка питає в своєї сусідки:
— Ти не чула, чи є в того Рейгана діти, що йому так воювать хоцця?
— Кажуть, є. Але я так думаю: мать', не рідні,
***
По базару полетіло: біля рундуків із м'ясом злодія піймали. І справді. Двоє молодиків тримають за руки якогось чоловіка. А дядько в білому халаті, видно, їхній батько, вхопивши за кістку великий шмат м'яса, тицяє ним в обличчя тому чоловікові. Той пручається, щось намагається сказати. А дядько тицяє та примовляє:
— Оце тобі котлетка з цибулькою, а це шашличок з перчиком...
Аж тут підбігає дядькова жінка:
— Що це ви робите, іроди?
—Та ось, — захекано пояснює дядько, — поцупив найбільший шмат, отой, що скраю лежав...
— Таж він у тебе в руці, йолоп ти причинуватий...
— Тьху ти, й справді, — сторопів дядько. — Як це я його не помітив? —А потім до потерпілого: — Ви вже, шановний, звинянте, що так получилось...
***
Уздовж молочного ряду біжить хлопчик із бідончиком. Зупинився. Вдивляється в обличчя молочниць. Одна обізвалася:
— Хлопчику, ти, мабуть, бабу Катерину шукаєш?
— Ага.
— Твоя баба стала молодою. Вийшла заміж за городського діда, все спродала й до міста подалася... Так що бери в мене, — і єхндненько захихотіла.
***
Швидко-швидко дріботить молодичка з кошиком свіжих помідорів. Навстріч знайома:
— Ой, де це ти, люба, серед зими такого дива набрала?
Молодичка на хвильку зупинилася:
— Та ось на базарі... Спасибі товаришам із теплих країв — уже прилетіли...
***
Бабуся ледь несе великий кошик полуниць. У неї питає молодша напарниця:
— Що це ви надриваєтеся, бабо, чого дід не помагає?
— Ой, яка з того діда вже поміч... Дев'ятий десяток пішов, такий негодний став —зовсім негодяй...
— А вам же скільки? — цікавиться молодиця.
— Е-е... — звела голову бабуся, — мені тільки сімдесят сім!
***
Чоловік із жінкою продають м'ясо. Він зважує, а вона гроші бере. Раз у раз чути її невдоволений голос:
— Як ото ти важиш? Як ото ти важиш? Кожному по сто грамів передаєш... Так ми кабана задурно віддамо.
Чоловік мовчить. Видно, звик. Тут саме попросили його язик продати. Він узяв свинячу голову й заходився вирізувати язик. Жінка штурх його під бік, штурх: