Гунтер Закс, багатобічно обдарована людина, знавець математики і водночас успішний підприємець, щедрий меценат і сам відомий фотограф, був із дитинства оточений багатством. Та раптом цей вельможа і бонвіван божою милістю, який жив у то в одному, то в іншому з десятка будинків у найкрасивіших куточках світу, якого в його сімдесят років постійно бачили у товаристві найпривабливіших жінок, багатство якого пересічній людині важко й уявити, – втомився від життя. 6 травня 2011 року він розкрив свою друкарську машинку і надрукував: «Прочитавши низку публікацій на відповідну тему, я дізнався, що страждаю на безнадійну хворобу А.», – під чим він мав на увазі хворобу Альцгеймера, яка неминуче веде до деменції й безпорадності. Він продовжує далі: «Втрата розумового контролю над моїм життя була б станом, позбавленим гідності, чому я категорично вирішив протидіяти». Перед лицем загрози божевілля, повільного, але неминучого наближення кінця блискучого «Carpe diem», він за допомогою пістолета у приміщенні маяка завчасно поклав край череді насолод.
Які думки могли промайнути в його голові, перед тим як він спустив курок? «І це все?» – прошепотів, мабуть, Курт Тухольський перед смертю, що, як вважається, він сам собі заподіяв.
Віра у майбутнє
У природі людини є щось експансивне. Побачивши новий берег, людина хоче на ньому висадитися. Чує про чужі світи, хоче їх завоювати. Історія греків починається з того, що еолійці, ахейці, дорійці та іонійці осіли по узбережжях Східного Середземномор’я. Історія римлян починається з розширення влади нечисленного сільського народу, що первісно населяв лише невеличке довкілля міста Рима, на італійський півострів, а відтак за його межі. Історія Середньовіччя починається з переселення народів і проникнення германських племен у Західну Римську імперію, а історія Нового часу – з відкриття Америки. Віхами першої промислової революції були винахід локомотива, завоювання Північноамериканського континенту за допомогою залізничних колій і потягів, перетин Азійського континенту за допомогою транссибірської залізниці. Друга промислова революція, революція заснованих на ядерній фізиці лазерних і напівпровідникових технологій разом із винаходом електронних комп’ютерів і розквітом інформаційної індустрії, була ініційована 25 травня 1961 року американським президентом Джоном Ф. Кеннеді у знаменитій промові перед Конгресом проголошенням наміру підкорити Місяць до кінця десятиліття: ера комп’ютерів забезпечила необхідні для цього технічні можливості.
Коли сьогодні астрономи старанно вдивляються в зірки, схожі на Сонце, оточені планетами, деякі з яких можуть бути придатними для життя, можливо, навіть бути притулком розумного життя, вони лише реалізують властивий людині потяг до експансії. Ми, певно, ніколи не познайомимося з позаземними істотами, віддаленими від нас на багато світових років, – якщо вони взагалі існують. Ми не можемо навіть розраховувати на живий обмін думками, тобто хоча б через радіозв’язок, що відбувається зі швидкістю світла. Поки ми отримаємо відповідь «звідти», від моменту відправки повідомлення минуть десятиліття і тих, хто його надіслав, уже не буде серед живих. Але ми однаково продовжуємо надсилати сигнали у тих напрямках, де вони – хоч це вкрай малоймовірно – можуть бути отримані та сприйняті позаземними істотами. Тому що ми прагнемо вийти за свої межі. Тому що експансія притаманна нашій сутності. Тому що ми завжди маємо на думці майбутнє.
З точки зору фізики Ньютона або Максвелла важко зрозуміти розрізнення між минулим і майбутнім. Адже фундаментальні закони механіки або електромагнетизму незмінні, навіть якщо час піде у зворотному напрямі. Натомість увесь людський досвід свідчить проти цього. Події минулого відбулися безповоротно, і ми можемо про них лише згадувати, але ніколи не зможемо їх скасувати. Натомість події майбутнього приховані від нас завісою непевності, і ми можемо в кращому разі чекати їхнього певного розвитку, інколи навіть втрутитись у світові події так, щоб змінити їхній перебіг. Зовсім інакше у фізиці, а надто у небесній механіці. Розрахунки, якими, наприклад, астроном фіксує момент часу сонячного або місячного затемнення, незалежні від того, чи затемнення відбулося в минулому, чи воно має статися в майбутньому, між ними немає різниці.