— Жахливо було, так? — спитала вона.
— Вам краще не знати. Я хочу спати, але боюся побачити сни.
Таена попестила їй волосся.
— Це все заради Томена.
— Я знаю. Тільки заради нього. — Серсея здригнулася. — Мені горлянка пересохла. Будьте ласкаві, сонечко, налийте трохи вина.
— Заради вашої ласки. Лише її я бажаю в усьому світі.
«Брешеш.» Королева знала, чого бажає Таена. Та не переймалася. Хай пускає на неї слину — вірніша буде, разом з чоловіком. У світі, повному зради, така вірність варта була кількох поцілунків. «Та й не гірша вона у ліжку за більшість чоловіків. Принаймні хоч черево мені не надме.»
Вино допомогло, хай і не досить.
— Почуваюся загидженою, — поскаржилася королева, стоячи біля вікна з келихом у руці.
— Купіль вас заспокоїть, моя мила.
Пані Добромир розбудила Доркас та Джоселин і послала по гарячу воду. Поки купільницю наповнювали, вона допомогла королеві роздягтися, розплутуючи шворки вправними пальцями і лагідно стягуючи сукню з плечей. Потім ковзнула геть з власної сукні й лишила її купою на підлозі.
Вони удвох з насолодою розділили купіль; Серсея відкинулася Таені у обійми.
— Томена слід позбавити найгіршого у цій справі, — сказала вона мирійці. — Маргерія досі тягає його щодня до септу просити богів про зцілення брата.
Лорас не припиняв відчайдушно чіплятися за життя, чим дуже дратував королеву.
— І сестри її теж йому до вподоби. Тяжко буде королю втратити їх усіх.
— А всі три, може, і не винні, — припустила пані Добромир. — Чого там, одна з них могла і не брати участі. Наприклад, якщо котрась соромилася і гидувала речами, які побачила…
— …то її можна переконати свідчити проти решти. Чудова думка, але ж котра з них невинна?
— Алла.
— Ота, що її не видно і не чутно?
— То так здається. Насправді не видно і не чутно її хитрощів і лукавства. Залиште її мені, солодка моя.
— Охоче залишаю.
Самих по собі зізнань Блакитного Барда було геть не досить. Зрештою, брехнею та плітками співці заробляють собі на життя. Алла Тирел, якщо Таена зможе з нею домовитися, дуже б допомогла справі. Пан Озней теж зізнається. Решті слід дати зрозуміти, що лише через спокуту гріхів вони зможуть вислужити пробачення короля і Стіну. Джалабар Ксого охоче розкаже всю правду, яку треба. Щодо решти вона не була така певна, але ж Кайбурн добре вміє переконувати…
Над Король-Берегом світало, коли вони вибралися з купелі. Шкіра королеви була біла і бігла зморшками від довгого сидіння у воді.
— Лишіться зі мною, — сказала вона Таені. — Не хочу спати на самоті.
Вона навіть проказала молитву, перш ніж вповзти під ковдри — благала Матір про солодкі сни.
Проте молитва виявилася марною; боги оглухли до її прохань. Серсея знову побачила себе у кам’яному мішку, лише тепер вона висіла на стіні замість співця. Вона була гола, а з кінчиків грудей капотіла кров — Біс відірвав їй соски зубами.
— Благаю! — скиглила вона. — Благаю, тільки не дітей! Не шкодь моїм дітям!
Але Тиріон лише вишкірявся. Він теж був голий, укритий цупкою шерстю і схожий радше на мавпу, ніж на людину.
— Ти побачиш їхнє вінчання на царство, — сказав він, — а потім їхню смерть.
Карлик схопив її скривавлену грудь до рота і почав смоктати. Біль прорізав її наскрізь, наче розпечений ніж.
Вона прокинулася, здригаючись у Таениних обіймах.
— Страшний сон, — кволо пробурмотіла королева. — Я кричала? Прошу вибачити.
— При світлі дня сни обертаються на порох. Знову карлик? Чому він так лякає вас, цей маленький недолугий чоловічок?
— Він мене вб’є. Це було провіщено, коли мені було десять років. Я хотіла знати, за кого вийду заміж, та вона мені сказала…
— Вона?
— Маегі.
І раптом слова полилися з неї водоспадом. У голові крутилася згадка, як Мелара Вичерпій наполягала, що коли не згадувати про пророцтво, то воно і не справдиться. «Та в колодязі вона чогось не мовчала. А волала і верещала.»
— Валонкар — це Тиріон, — мовила Серсея. — Ви знаєте таке слово у Мирі? Воно високовалірійське, означає «менший брат».
Про це вона дізналася в септи Саранели після того, як потонула Мелара.
Таена взяла її за руку і попестила.
— То була зла, негідна баба. Стара, хвора, бридка душею і тілом. А ви були юні, прекрасні, повні життя і гонору. Ви казали, вона жила у Ланіспорті. А отже, знала про карлика і смерть вашої паніматки. Істота не посміла відверто завдати вам удару з огляду на ваш стан і могутнє ім’я, тому спробувала поранити своїм гадючим язиком.