Культура є органічний складник нації і — як і сама нація — є живим організмом. Як і нації, культури народжуються, ростуть, старіють і вимирають, чи — запліднюючи інші — стають складниками молодших культур. Це бачимо на прикладі великих культур Єгипту та Малої Азії.
Національну культуру та її творчий дух можна порівняти з дубом. На доброму ґрунті протягом довгого часу виростає великий, здоровий, глибоко закорінений дуб, який витримує всі бурі. Тяжко знищити його творчу силу; навіть зрубаний він не вмирає; його глибокий здоровий корінь, розгалужений на мільйони дрібних корінців, схований глибоко в землі від ворожої руки, — пускає все нові і нові паростки, нову молоду творчість. Нищити їх ще тяжче, як рубати твердий стовбур, бо ростуть вони з надто глибокої і надто широкої кореневої системи та живляться всією кореневою системою старого дуба. На місце одного зламаного паростка виростають десятки нових, пружних, як загартована криця, що притоптані, зігнуті випростовуються до сонця при першій же можливості. Творча сила такого дуба — незнищима. Незнищимий Творчий Дух такої нації, яка має глибокі корені в старому глибокому ґрунті власного народу. Це ми і бачимо в Україні.
А що означає дух нації в щоденному, практичному житті — видко з прикладу Америки. Творчий дух піонерів–анґло–саксів не міг пустити коріння в чужий йому ґрунт несамовитої мішанини всіх рас і всіх культур, що з неї склався теперішній американський нарід. Поки ще були живі зв’язки із старим пнем анґло–сакської культури, як, напр., Дж. Вашингтон (1732–1799), Б. Франклін (1706–1790), Т. Джефферсон (1743–1826), А. Лінкольн (1809–1865) і т. п. Але коли анґло–сакську кров і культуру залило море всіх рас і культур, включно з чорною, жовтою і семітською, коли утворилася нестравна саламаха часто протилежних культурних первнів, коли та саламаха на місце старих англійських пуританів з їхньою культурою поставила Голівуд з його «культурою» муринських джазів і танґів — тоді анґло–сакський творчий дух здеґенерувався до ролі цивілізатора. Правда, цивілізатором він показався ґеніяльним: за коротких кількасот років американський нарід став найцивілізованішим народом у світі. Але під тою машиновою та залізобетоновою цивілізацією поховали американці рештки свого творчого духа: навіть в техніці не зродили якоїсь епохальної ідеї. Радіо, розщеплення атома, ракетний двигун, нові синтетичні матеріяли — все це не американські, а європейські ідеї; американці їх лише технічно удосконалили. В царині соціяльній американці не створили жодної нової великої ідеї, а лише мавпували європейські, поліпшуючи їх. У царині економічній лише наслідують європейські зразки. В царині політичній оскандалилися на весь світ своїми Тегеранами, Ялтами, Потсдамами, Берліном, Об’єднаними Націями і т. п. фіясками.
Навіть такі примітиви, як москвини, дурять рузвелтів, труменів, як маленьких дітей. Цей найбільш цивілізований нарід, що має величезну технічно–матеріяльну силу, не має духової сили поставити бодай одну десятку того спротиву москвинам, що його ставила і ставить понині закутана в кайдани, фізично знесилена, спалена до чорної землі геройська Україна. Ось що значить у практичному житті Дух Нації. Повторюємо: ТВОРЧИЙ ДУХ НАЦІЇ Є БАТЬКОМ ДУХОВОЇ І ФІЗИЧНОЇ СИЛИ НАЦІЇ.
Весь світ і багато українців мають стару і нинішню московську імперію за велику силу. Бо ж, якщо москвини створили і донині ще мають величезну імперію, то, значить, вони мають творчий дух. Ні, не значить. Треба дослідити: ХТО ту імперію будував, ЯК вона будувалася, ВІК тої імперії.
Щодо віку — Московська імперія існує офіційно два і пів століття, але фактично менше. Два і пів століття в житті нації — це те саме, що два і пів року в житті людини. Московська імперія є ще дуже молода, с. т. є ще в стадії формування, є ще не у стабілізована. Вже цей один факт говорить проти її сили. Друге — як побачимо з дальших розділів — московську імперію будували немосквини, хіба за винятком доби по 1917 році, а що вони «набудували» за цей період ми бачимо на власні очі. Третє — глибша аналіза зросту Суздальського князівства на Московську імперію вказує, що творенню Московської імперії надзвичайно сприяли обставини. До них належать: