Розділ 5 (Chapter 5)
– Миша, перезвони мне, я дома, – вона вимкнула мобільний і підійшла до телефону. Трохи почекала і, коли затих третій дзвінок, підняла слухавку: – Что я хотела тебе сказать? А ты угадай. Миша, ну что ты опять – «Нету времени, нету времени», ты угадай. Нет, нет, нет, опять не угадал. Я беременна. Ты не рад? – У її голосі було не просто здивування, в нім був переляк. – Поговорим дома. Что, ты хочешь сказать, что не рад тому, что я беременна? Ну и гад ты, Миша, – вона кинула слухавку і, сівши на підлогу, голосно схлипнула й завмерла. Їй раптом стало страшно.
Міша повернувся ввечері. Вона сиділа перед телевізором і їла картопляні чіпси. У неї був кепський настрій, і вона навіть не встала, щоби вийти йому назустріч. Чекала, поки він роззується, перевдягнеться, помиє руки і підійде нарешті до неї, і обійме за шию, й скаже щось ніжне й дуже хороше. Міша ввійшов одразу. На ньому був темно-синій костюм і до блиску начищені туфлі. Міша кинув на диван свій дорогий шкіряний портфель і увімкнув світло.
– Выключи, у меня болит голова.
– От света голова не болит, – підійшов до бару, взяв пляшку лікеру, налив у чарку, випив.
– Выключи свет, я сказала. Не доходит? – підвелася, вдарила кулаком вимикач, знову сіла в крісло.
– Этот выключатель стоит сто двадцать долларов, это я просто хочу тебе напомнить, потому что ты денег не зарабатываешь, а следовательно, все, что находится в этом доме, куплено на мои деньги, поэтому я прошу тебя относиться к вещам бережно.
– А ко мне, значит, можно относиться как угодно, я не вещь, я хуже вещи, меня ты не покупал, я тебе досталась даром. Миша, у меня последний шанс родить ребенка, мне тридцать шесть лет, и я уже делала три аборта. Ты можешь хоть в этот раз не мешать мне. Иначе я…
– Иначе что? – підійшов до неї, поклав руку їй на голову.
– Иначе я уйду и рожу ребенка сама. Я родилась для того, чтобы дать жизнь. А ради чего мне жить? Ради тебя что ли? Ради того, чтобы смотреть за чистотой и порядком в этой квартире? Чтобы быть рядом с тобой на всех вечеринках, приемах, раутах и посиделках с твоими хладнокровными друзьями? Ради чего мне жить? – вона крикнула це, потім обхопила голову руками, сховала обличчя в колінах і голосно заплакала. Він стояв поруч, але більше не торкався рукою її волосся, руки він сховав у кишені.
За статистичними даними, тільки в двох українських містах – Києві та Кременчуці – народжуваність перевищує смертність, в усіх інших – навпаки, більше людей помирає, ніж народжується. Найгірший показник у Чернігові та Чернігівській області: на одного новонародженого тут припадає 13 померлих. У звіті за 2003 рік начальник Головного управління охорони здоров'я міста Києва Макомела сказав, що безпліддя серед столичної молоді стало вже не медичною, а соціальною проблемою. А за іншими статистичними даними, в Україні щороку населення зменшується на 450 тисяч чоловік.
– Мне подождать, пока ты выплачешься или мы поговорим сейчас? – він сказав це зовсім беземоційно.
– Нет, не нужно ждать, мы поговорим, – підвела голову, її очі були червоними від сліз, а щоки – геть мокрими.
– Говори, – наблизився до неї впритул.
– Миша, сядь напротив, я не вижу твоего лица, – він відійшов і сів на диван, відкрив портфель, почав ритися в паперах.
– Положи портфель. Ты можешь хотя бы несколько минут в сутки не заниматься своими делами и обратить внимание на то, что у тебя есть жена?
– Я знаю, что у меня есть жена, не стоит мне каждый раз об этом напоминать. И речь ведь шла не об этом, мы сейчас говорим о тебе.
– Боже мой, впервые за последние годы он решил поговорить обо мне, – вона схопилася на ноги і змахнула руками. – Нет, увольте меня от такой чести, не стоит говорить обо мне, обойдусь. Мы поговорим о нашем ребенке, которого еще нет и которого может вообще никогда не быть, если ты и дальше будешь таким же упрямым, – голосно видихнула повітря і змовкла.