ВИГРАНА СПРАВА
Батька викликали до суду. Син з власної волі також пішов з батьком. Увечері вертається син додому, а мати питає:
— А виграли тато справу?
— Виграли, — каже син.
— А чому ж не прийшли з тобою додому?
— Зараз прийдуть, лише мають ще дістати 25 буків.
СУДДЯ І КАМІНЬ
В старий час був суддя, і попався до нього великий бандит. Суддя знав, що у бандитів водяться гроші. Настав суд. Злодій і каже до судді:
— Суди, суди і сюди гляди!
А сам лапнувсь рукою за груди, ніби серце в нього болить, а там тримав великий камінь на всякий випадок.
Суддя побачив та й думає: «Оце в нього грошенята, тут можна підживитись». Та й звільнив його. А потім доганяє його на вулиці та питає:
— Щось ти там на суді показував, чому тепер не даєш?
А бандит каже:
— Та то я каменюку тримав. Якби ти мене не звільнив, то я б тебе добре нею лупонув.
В НАУКУ ДО АДВОКАТА
Мужик позивав пана і дав сто карбованців адвокатові, щоб той справу виграв з паном. І ще йому обіцяв великі гроші. А адвокат пообіцяв мужикові, що він того пана переможе.
Але мужик справу програв, і сто карбованців пропало. Прийшов він додому, взяв пса і веде до міста. А люди питають:
— Нащо ви привели пса в город?
Той каже:
— Він добрий собака, тільки не вміє брехати, а я тут знаю одного адвоката, що дуже добре бреше, бо вибрехав у мене сто карбованців. Хай і мого пса навчить так брехати!
ОЧІ
Приніс один раз мужик подать у волость, а писар прийняв, подивився у книгу та:
— За тобою тут ще недоплати десять карбованців.
— Та я вже все давно віддав, — каже мужик.
— Ні, не віддав. Винен ще!
— Ні, не винен!
— Ні, винен!
Бачить писар, що на цей раз не обдурити йому мужика, та вже, щоб якось викрутитись, звернувся до помічника:
— А дай-но мені очки!
Надів окуляри, глянув та:
- Ну, правильно - не винен!
А мужик годі йому:
— От дай, боже, здоров'я вашим скляним очам, а ці родимі то нехай повилазять вам!
ЗВИЧКА
Приніс раз мужик до волості подать. Здав писареві, а писар — і ну рахувати. Рахує, а сам непомітно карбованчика в кишеню — хап! Та й подає селянинові гроші назад
— На, недостає карбованця!
— Як це так недостає? — каже селянин. — Всі сповна там. Перелічіть ще раз!
— Бери, дурню, слухай, що тобі кажуть, і додавай ще карбованця, бо як ще раз перелічу, то й другого карбованця нестане. Свою звичку я вже знаю!
ЄДИНИЙ ПОРЯТУНОК
Ішов через лід урядник та й провалився. Зібрався народ. Побігли за баграми. А йде один селянин.
— Чого ви, — каже, — хвилюєтеся? Чого галас зняли?
— Та ж урядник тоне!
— А ви йому карбованця покажіть, він одразу вискочить!
БЕЗРУКІ
Десь, колись, кажуть, ніби у якомусь царстві-государстві за хабарі праву руку відрубували.
Ну, але одного разу взяли та й засудили якогось хабарника за хабарі. Треба, значить, йому праву руку відрубати. Ну, відрубувати повинні судді, поліція. Кинулись до них, аж — глянь, а у них у всіх давно всі руки повідрубувані.
ПРАВДИВА ВІДПОВІДЬ
В одному губернському місті будували тюрму. Підрядчик-купець командує, робітниками розпоряджається. Ішов один селянин, став і залюбувався цим домом.
— Барин, для кого ви такий великий дім будуєте?
— Для вашого брата!
— Та куди нам грішним! Хоч би вашому брату довелось тут пожити!
ОЦЕ ПОКИ МОЄ
Один генерал якось догодив Катерині, що вона не знала, як його й нагородити. Ото вона й каже:
— Подарую я тобі землі. Сідай на коня і їдь: скільки в'їдеш за день, стільки й твоєї...
Сів він на коня і давай бігти з усієї сили, поки й кінь з утоми здох. Коли кінь здох, він давай пішки бігти Біг, доки міг, а далі впав непритомний і лізе рачки. Нарешті ліг ще й руки простяг, та й каже вмираючи:
— Аж оце поки моя земля! — і вмер.
ЯК ПОЛКОВНИК СОЛДАТІВ НАВЧИВ
Полковник солдат вчить, як генерала зустрічати. Як спитає генерал:
— Звідки ви?
Відповідайте:
— Полтавські.
— Скільки років?
— 23
— Скільки служите?
— Три роки.
— Звідки обмундирування маєте?
— З цейхгауза.