— Ірландської, — відказує Блум. — Я народився тут. В Ірландії.
Громадянин нічого на це не сказав, тільки вихаркнув з горла аж у далекий куток плювок, такий великий, що скидався на устрицю з Червоної банки.
— Ну, що ж, уперед, Джо, — каже він і виймає хусточку, щоб витертися.
— Рушаймо, Громадянине, — той йому. — Візьміть оце в праву руку і повторюйте такі слова.
Прадавня ірландська хустка{654}, якій тепер немає ціни, помережана вишуканими узорами і за переказами пов’язана з Соломоном із Дроми та з Манусом Томалтаха-ог-Мак-Донохою, авторами Книги Баллімот, була з максимальною точністю відтворена і викликала загальне захоплення. Навряд чи потрібно детально описувати казкову красу зображення на кожному з чотирьох кутків хустки, де робота майстрів сягнула вершини своєї досконалости, скажемо тільки, що на них можна легко розрізнити чотирьох євангелістів, які демонструють кожному майстру свій євангельський клейнод: скіпетр із мореного дуба, північно-американську пуму (між іншим, цей цар звірів куди шляхетніший, ніж той, який фігурує в британському гербі), тельця із Керрі й золотого орла з Каррантуогілла. А на сякальному полі хустки зображені наші прародавні твердині, вежі, кромлехи, дольмени й інші споруди, а також освітні заклади й складені з каменів пам’ятки про злигодні, які нам довелося пережити, і зображені вони на диво художньо, і барви їхні такі ж яскраві, як і тоді, коли художники Слайго дали волю своїй творчій уяві давним давно, ще за часів Бармакідів. Глендалох, чарівні озера Кілларні, руїни Клонмакноїса, абатство Конг, Глен Іна і Дванадцять Шпичок, Ірландське Око, Зелені Горби Таллата, Кроа Патрик, броварня фірми Артур Гіннесс, Син і Компанія (з обмеженою відповідальністю), береги Лох-Ней, долина Овоки, вежа Ізольди, обеліск Мейпаса, лікарня сера Патрика Дана, мис Клір, долина Агерлоу, замок Лінча, Шотландський Двір, нічліжний дім Ретдаун у Локлінстауні, в’язниця в Тулламорі, Каслконнельські пороги, Кілбаллімакшонакілл, хрест у Монастербойсі, готель Присяжних, Чистилище святого Патрика, Плиг Лосося, трапезна Майнутського коледжу, купальня Керлі, три місця, де, гадають, народився герцоґ Веллінгтонський, Кешелів бескид, Алленова лука, крамниці на Генрі-стрит, Фінгалова печера, — зображення цих місць, які хвилюють душу кожного, тепер доступні для нашого загалу і стали ще гарніші, бо постійно обмивалися сльозами смутку та обновлялися інкрустаціями, які додавав їм час.
— Розстав наші кухлі, — прошу я Джо. — Де є чий?
— Ось це мій, — каже Джо, — як сказав диявол, показуючи на мертвого поліцейського.
— І я теж належу до народу, — повідомляє Блум, — якого ненавидять і гонять. Навіть тепер. Цього ж таки дня. Цієї хвилини.
Їй-богу, недопалок сиґари вже обпікає йому пальці.
— Грабують, — каже він. — Обкрадають. Принижують. Гонять. Присвоюють те, що належить нам по праву. Цієї самої хвилини, — говорить він і піднімає кулак, — продають на торгах як рабів чи скот.
— Ви говорите про новий Єрусалим{655} чи про що? — питає Громадянин.
— Я говорю про справедливість, — відповідає Блум.
— Чудово, — озивається Джон Вайз. — У такому разі вставайте й бороніть своє, як належить чоловікам, силою.
Ото буде справжня хрестоматійна картинка. Хоч стріляй у неї, як у ціль, розривними кулями. Стара сита пика перед жерлами гармат. А щітка йому б личила, якби на ньому був фартух прибиральниці. Та потім він може враз скиснути, підібгати хвіст і позадкувати, хитливий, як мокра ганчірка.
— Та це нічого не дасть, — каже він. — Сила, ненависть, історія і все тому подібне. З ними жити не зможе ні чоловік, ні жінка — з образами і ненавистю. І кожен знає, що справжнє життя — це щось цілком протилежне.
— Що саме? — запитав Елф.
— Любов, — відповів Блум. — Я маю на увазі те, що протилежне ненависті. А зараз мені треба йти, — звернувся він до Джона Вайза. — Зазирнути поряд у суд, глянути, чи немає там Мартіна. Якщо він зайде сюди, скажіть йому, я буду за мить. Я на хвилину.
Іди собі, куди хоч. Хіба ми тебе тримаємо? І він вискочив, як добре змащена блискавка.
— Новий апостол з’явився, — повідомляє Громадянин. — Проповідує всесвітню любов.
— То й що ж, — каже Джон Вайз, — хіба це не те саме, що ми постійно чуємо? Возлюби ближнього свого.
— Хто? Цей один? — Громадянин до Вайза. — Та в нього принцип інший: визискуй ближнього свого. Любов, овва! Достоту як у Ромео та Джульєтти.
Любов любить любити любов{656}. Медсестра любить нового аптекаря. Констебль № 14А любить Мері Келлі. Герті Макдауелл любить хлопця з велосипедом. М. Б. любить білявого джентльмена. Лі Чі Хань любе цілувати Ча Пу Чжо. Слон Джамбо любить слониху Алісу. Старенький містер Верчойл із слуховим ріжком любить стареньку місіс Верчойл зі вставним оком. Чоловік у брунатному макінтоші любить жінку, яка вже померла. Його величність король любить її величність королеву. Місіс Норман В. Таппер любить інспектора поліції Тейлора. Ви любите когось. А цей хтось теж любить когось, бо кожен любить кого-небудь, і тільки Бог любить усіх.