Не озирнулася, простуючи берегом. Гордовита шельма. Ой дівчата-квіточки, Бережаночки! Гарні очі у неї, прозорі. Це враження не так через зіниці, як через білки. Чи вона знала, що я? Звичайно. Як кішка, що її собака не може досягти. Жінкам годі спіткати такого, як Вілкінс, що навчався зі мною в школі, він малював Венеру голий-голісінький. Вважати це за невинність? Бідолашний телепень! Його дружина родилась у щастячку. Зроду вони не сядуть на лавці з таблицею «Обережно, пофарбовано». У них навіть на потилиці очі. Зазирають під ліжко, шукаючи того, чого навіть у заводі немає. Хочуть нажахатися до смерти. А око гостре, як бритва, Коли я сказав Моллі, що чолов’яга на розі Каф-стрит гарний на вроду, то думав, їй він припаде до вподоби, а вона зразу ж угледіла, що в нього замість руки протез. Так воно й справді було. Звідкіля це в них? Друкарка, що бігла, перескакуючи через дві сходинки у Роджера Ґріна, аби показати свої ноги. Гадаю, передається від батька-матері до дочки. Природжена властивість. Наприклад, Міллі сушила носову хусточку на дзеркалі, щоб не прасувати. Найкраще місце для оголошення, щоб воно впало жінці в око, це дзеркало. А коли я послав її до Прескота купити Моллі хустку Пейслі, до речі, треба примістити те оголошення, то вона принесла решту в панчосі. Розумне дівчисько. Я не казав їй зроду. І покупки вона носить теж хороше. Чоловіків ваблять такі дрібниці. Коли рука була червона, вона підіймала її вгору і тріпала, щоб кров відливалася. Від кого ти навчилася? Ні від кого. Щось мені казала няня. О, хіба вони не знають? У три роки вона стояла перед туалетним столиком Моллі, якраз коли ми мали виїздити з Ломбард-стрит у західний район. У мене личко гарне. Маллінгар. Хто знає? Так на світі ведеться. Молодий студент. У кожному разі чесна, не те, що та. Проте вона була хоч куди. Боже, я змокрів. Справжнє ти чортеня. Округла литка. Прозорі панчохи натяглися так, що ледь не тріснули. Не те, що сьогодні та потороча. А. П. Панчохи зібгалися. Або та на Графтон-стрит. Білі. Фе!
У небі вибухнула ракета, розкидаючи тріскучі стріли. Бризь і бризь, бризь, бризь. І Сіссі з Томмі майнули вперед, щоб побачити, а за ними Еді з колискою, а Герті й собі за скелі. Чи вона? Дивися! Дивися! Бач! Озирнулася. Знає кицька, чиє сало з’їла. Я бачив, голубонько, твої. Я бачив усе.
Господи!
Однаково пішло мені на користь. Так важко на душі після Кірнанових, Дігнемових. За цюю втіху велика дяка. Це є у «Гамлеті». Господи! Усе з’єдналося докупи. Зворушення. Коли вона відхилилася, мені аж у горлі запекло. Ну просто голова йде обертом. Він має слушність. Проте міг би вклеїти ще гіршого дурня. Замість того, щоб розмовляти чорті про що. Потім я тобі все розповім. Однак то була наче мова, яку ми вдвох розуміли. Неможливо? Ні, її називали Герті. Проте, може, то фальшиве ймення, як моє, і адреса «Долфінс-барн» задля ширми.
Мабуть, мені спало те на думку через місце. Одним миром мазані. Витирають пера об свої панчохи. Але м’яч покотився до неї, наче розумів. Доля і під землею надибає. У школі я ніяк не вмів кинути влучно. Прямий, як дуга. Проте сумно, бо це триває лише кілька років, а по тому вони заклякнуть на кухні, і таткові штани скоро годитимуться на Віллі, і ямку для дитини, коли вони виноситимуть надвір, щоб вона зробила а-а. Не легка робота. Рятує їх. Стримує їх од гріха. Природа! Мити дітей, мити мерця. Дігнем. Дитячі руки їх завжди обіймають. Кокосові горіхи, мавпи, спочатку навіть не закриті, кисляк у пелюшках і жовтуватий сир. Не слід було давати немовляті порожній смочок. Наповнити вітром. Місіс Б’юфой, П’юфой. Треба зайти до лікарні. Цікаво, чи є ще сестра Келлен. Вона чергувала була вночі, коли Моллі виступала в Кофі-пелес. Той молодий лікар О'Гер, я помітив, як вона чистила його пальто. І місіс Брін, і місіс Дігнем теж колись були такі, що хоч веди до шлюбу. Найгірше вночі, місіс Даген розповідала мені в «Сіті Армс». Чоловік ввалюється п’яний, шинком від нього смердить за милю. Перегар б’є тобі в носа серед ночі. А зранку питає: чи я був учора п’яний? Але шпетити чоловіка — з того користи мало. Згодом воно на ній окошиться. Тримаються один за одного, водою їх не розіллєш. Може й жінки винні. Щодо цього Моллі їм не рівня. Південна кров. Муринська. Також обриси, фігура. Руки тягнуться до розкішних форм. Візьмемо для порівняння інших. Жінка замкнена вдома, як кістяк у Синьої Бороди. Дозвольте познайомити з моєю. Потому виводять якесь чорти-батька-зна-що, не знаєш, як її й назвати. Вразливе чоловікове місце завжди бачу в його жінці. Проте так воно од віку судилося, закохуються. Мають свої спільні таємниці. Є такі, що зійшли б на пси, аби якась жінка не взяла їх у руки. Дрібненькі дівчата на корх заввишки з куцими своїми чоловіками. Бог створив їх одне для одного. Часом діти виходять ставні. Мінус на мінус дає плюс. Або багатий сімдесятилітній стариган, а поряд з ним шаріється наречена. Весілля у травні, а каяття у грудні.