Він витягнув із кишені листа і вклав його в газету, яку тримав у руці. А раптом тут і вона назустріч! У провулку буде безпечніше.
Ось пройшов повз заклад, що правив візникам за притулок. Дивне життя у візників, завжди вони в русі, за будь-якої погоди, в усі боки, або рахують час, або в один кінець, і завжди за чужим велінням. Voglio е non. Буває частую їх залюбки цигаркою. Товариські. Проїжджаючи повз вас, щось вигукують. Блум замугикав:
Потім звернув на Камберленд-стрит і, пройшовши кілька кроків, зупинився під стіною станції. Ні душі. Склад лісоматеріалів Міда. Стоси колод. Руїни і хатини. Обережно переступив накреслені крейдою на асфальті класи, де лежав забутий камінець. Не попав у вищий клас. Біля складу сидів навпочіпки хлопчина, грав сам із собою в кульки, ляскав кульку великим пальцем. Смугаста мудра кішка, сфінкс, що моргає очима, стежила, сидячи на теплому підвіконні. Шкода їх турбувати. Магомет відрізав клапоть свого плаща, щоб її не розбудити. Розкрити його. Я теж грав у кульки, коли ходив у школу тієї старої дами. Вона любила резеду. Місіс Елліс. А містер? Він розпечатав конверта, не виймаючи з газети.
Квіточка. Либонь, воно. Жовта квіточка із сплюснутими пелюстками. Тож, видно, не розсердилася. Що ж вона там пише?
Любий Генрі!
Я отримала твого останнього листа і дуже тобі дякую. Мені шкода, що тобі не сподобався мій останній лист. Навіщо ти вклав марки? Я дуже сердита на тебе. Якби моя воля, то я б тебе покарала за це. Я назвала тебе вредним хлопчиськом, бо той інший світ мені ну зовсім не подобається. Будь ласка, поясни мені, що це слово означає насправді. То ти нещасливий у своєму домашньому житті, бідолашний вредний хлопчику? Хотілось би мені якось полегшити твою долю. Будь ласка, напиши, що ти думаєш про мене бідолаху. Я часто думаю про те, яке у тебе гарне ймення. Любий Генрі, коли ми вже з тобою зустрінемося? Ти навіть не уявляєш, як часто я про тебе думаю. Ще ніколи досі не тягнуло мене до чоловіка, як оце до тебе. Я так мучуся. Будь ласка, напиши мені довгого листа і розкажи ще багато чого. Май на увазі, якщо не напишеш, я тебе наб’ю. Тепер ти вже знаєш, що я тобі зроблю, вредний хлопчиську, якщо не напишеш. Ой, як я хочу зустрітися з тобою. Генрі, любий, зроби, як прошу тебе, а то мені урветься терпець. Тоді я скажу тобі все. А тим часом до побачення, мій вредний коханий. У мене сьогодні так болить голова і відразу ж відпиши твоїй знеможеній бажанням бачити тебе.
Марті
P.S. Неодмінно напиши мені, якими духами душиться твоя дружина. Я хочу знати.
Він зосереджено відокремив від листа пришпилену до нього квітку, принюхався, чи пахне, вже майже вивітрилось, і засунув у нагрудну кишеню. Їм вона подобається, бо її ніхто не почує. Або отруєний букет, щоб укоротити йому віку. Потім, спроквола рушивши далі, він перечитував листа, промовляючи упівголоса окремі слова. Тюльпани сердиті на тебе любий мій чоловічий цвіт покарає твій кактус якщо ти не будь ласка покарай бідолашну незабудку як я хочу фіалки любий троянди коли ми скоро анемон зустрінемо всі вредний нічна стеблина дружина Мартині парфуми{154}. Прочитавши лист, він витяг його з газети і знову поклав у бічну кишеню.
Тихо зрадів він, і його уста відкрилися. В цьому листі співає вже іншої. Цікаво, чи сама писала? А удавала з себе ображену: я ж дівчина з порядної родини і вихована доброчесно. Можна б зустрітися якось у неділю після служби. Дякую: не маю такого бажання. Звичайна любовна сварка. Потім кожне у свою шкаралупу. Як ми з Моллі, коли погиркаємось. Сиґара заспокоює. Наркотик. Наступного разу крок далі. Вредний хлопчисько: наб’ю: звичайно ж, боїться таких слів. Брутальні, ну то й що? Треба пробувати. Раз за разом.
Мацаючи лист у кишені, витяг із нього шпильку. Просто шпилька, чи може? Кинув її додолу. Мабуть, із її одежі: щось пришпилювала. Дивно, скільки у них в одязі шпильок. Троянд без шпичаків не буває.
І в голові йому загорлали незграйні дублінські голоси. Тієї ночі в Кумі дві дівки співали, обнявшися під дощем.