— Еге ж, — погодився Рудий Меррі. — Адже завжди казали, що Маріо з лиця викапаний Спаситель.
Ісус Маріо з нарум’яненими лицями, в камзолі, і тонкі, як у журавля, ноги. Приклав до серця руку. У «Марті»{238}.
— Його превелебність дзвонили цього ранку двічі, — шанобливо сказав Рудий Меррі.
Вони дивились, як зникають коліна, ноги, черевики. Шия.
Вскочив хлопець, розносить телеграми, кинув конверт на стойку, вискочив так само прожогом, кинувши одне слово:
— «Фрімен»!
Містер Блум повільно промовив:
— Адже він справді один із наших спасителів.
Сумирна усмішка супроводжувала його, коли він підіймав відкидну дошку стойки, і коли вийшов через бічні двері, й коли ступав нагору теплими темними сходами та йшов переходом, вимощеним дошками, які вже геть розхиталися. Та чи врятує ж він тираж газети? Стукіт-грюкіт друкарських машин.
Він штовхнув стулки скляних обертових дверей і зайшов, переступивши через купу пакувального паперу. Пройшовши поміж машинами, що ляскали-брязкали, він добувся до закутка, де за своїм столом сидів Наннетті{239}.
Гайнс теж тут: мабуть, із повідомленням про похорон. Стук-грюк. Сьогодні зранку останки покійного містера Патрика Дігнема. Машини. Перетруть людину на атоми, якщо туди втрапить. Сьогодні керують світом. Його машинерія теж працює. Як і ці, робить усе свавільно: іде процес бродіння. Пішло-поїхало, рвонули чимдуж. А той сірий старий щур рветься залізти всередину.
Містер Блум стояв за спиною сухорлявого цехмейстера, захоплено споглядаючи його лискучу маківку.
Дивно, що він ніколи не бачив своєї справжньої батьківщини. Моя ж батьківщина — Ірландія. Член муніципалітету від Коледж Ґрін. Він із шкури ліз, виставляючи себе простим робочим хлопцем. Люди купують тижневик заради оголошень та різної пов’язаної з ними інформації, а не для того, щоб читати зачерствілі новини, вже опубліковані в офіційних газетах. Королева Анна померла. Урядове повідомлення тисяча такого-то року. Маєток міститься в окрузі Розеналліс, у баронських володіннях Тинначинч. Для всіх, кого це може цікавити, наводимо, у відповідності з правилами, дані про число мулів та коней іспанської породи, проданих на експорт із Балліни. Записки натураліста. Карикатури. Чергова оповідка Філа Блейка про Пета і бика. Сторінка дядечка Тобі — для малят. Селюк запитує. Пане шановний редактор, що краще приймати, коли здуває живіт? Із цього приводу мені б хотілося. Коли навчаєш, то й сам навчишся дечого. Приватні оголошення. М.Н.К. Милуйся нашою красою. Стрункі дівчата на золотому пляжі. Найбільша повітряна куля в світі. Дві сестри справляють разом своє весілля. Двоє женихів дивляться один на одного й регочуть. І Купрані, друкар, він теж. Більший ірландець, ніж уроджені ірландці.
Машини клацали за рахунком три-чотири. Лясь-лясь-брязь. А що, коли раптом його схопить грець, і ніхто не знає, як їх зупинити, то що, вони й далі клацатимуть і клацатимуть безперестану, друкуватимуть і друкуватимуть раз по раз? Як білка, що бігає в колесі. Тут треба добряче подумати.
— То поставте його у вечірній випуск, раднику, — попросив Гайнс.
Скоро стане йменувати його лордом-мером. Кажуть, Довгий Джон{240} тягне за нього руку.
Не відповідаючи, цехмейстер надряпав на кутику аркуша друкувати й дав знак складальнику. Потім мовчки простягнув аркуш через брудну скляну перегородку.
— Дуже вам вдячний, — сказав Гайнс і крутнувся йти.
Містер Блум став йому на дорозі.
— Якщо бажаєте отримати гроші, то касир саме збирається на обід, — попередив він, указуючи назад великим пальцем.
— А ви отримали? — поцікавився Гайнс.
— Мм, — муркнув містер Блум. — Не баріться, і ви його застанете.
— Дякую, друже, — сказав Гайнс. — Я теж спробую його подоїти.
І він рішуче рушив до контори «Фріменс джорнел».
Три шилінги я позичив йому в Мігера. Три тижні тому. І втретє натякаю.
Містер Блум поклав свою вирізку на стіл перед містером Наннетті.