Тоді ж Кінґ робить перші кроки у великій формі. З’являються початкові версії романів «Лють» і «Стрілець» та перший повністю завершений — «Довга прогулянка». Втім, і тут множаться відмови. Проте Стівен не опускає руки — врешті, треба підтримувати сім’ю: вони з Табітою одружуються 1971-го, і того ж року в них народжується дочка Наомі, а наступного — син Джозеф. Табіта торгує пончиками в Dunkin Donuts, Кінґ працює у пральні із платнею 1.60 $ за годину й гарячково пише. Так завершується студентський період їхнього життя.
Чому спрацювала «Керрі»?
Нам може здаватися, що добрий старт Стівена Кінґа цілком залежний від сприятливої ситуації з можливостями друку. Але справжні причини письменницького успіху не лише в цьому: журнали давали сякий-такий заробіток, проте — найважливіше — вони зробили автора видимим і сформували його нечисленну, але зацікавлену аудиторію (те, чого зараз можна досягти значно простіше завдяки активному профілю в соцмережах). Звертаючись до видавців, Кінґ покликався на вже опубліковане, а також пропонував вибір — не один текст, а одразу кілька різних. А ще Стів був готовий до переробок і доопрацювань, якщо їх попросять. Як побачимо далі, компроміси могли трапитись доволі радикальні (звичайно, це більше стосується початку його письменницької кар’єри). Утім, неймовірний успіх «Кер-рі» все одно був несподіванкою — найперше для самого автора.
Восени 1971 р. Кінґа таки беруть викладати у Гемпден, більше не вимагаючи зголити бороду. Платня, втім, стає лише трохи вищою, якщо порівнювати з роботою у пральні, — до 6400 $ за рік. Так що прибутки подружжя все одно вкрай кволі: пам’ятаємо ту сумну історію про хворобу малої Наомі та вчасний чек за друк одного з оповідань. Виходить, що вигадані персонажі врятували реальну дівчинку. Кінґа активно друкують часописи (наприклад, 1972го Cavalier купив одразу чотири його оповідання), проте коштів усе одно бракує: Кінґи у своїй крихітній орендованій квартирці спочатку навіть не мають телефона. І от — успіх із «Керрі», перший, а тоді ще більший.
Відома історія про те, як Табіта порятувала цей 198-сторін-ковий роман про дівчинку з телекінетичними здібностями, що Кінґ почав писати як оповідання, а тоді викинув до кошика зі сміттям. Дружина повернула Стівенові рукопис і змусила завершити. Проте справа не лише в рішучості Табіти. Одразу кілька факторів могли вплинути на успіх «Керрі», і всі вони спрацювали.
Фемінізм. Ви можете здивуватися, але в літературі про Кін-ґа, особливо ближчій до нас у часі, лише лінивий не наголошує на його феміністичних поглядах. Усі, хто читав «Долорес Клейборн», розуміють, якою активною в нього може бути жінка, а читачі «Мізе-рі» знають, якою вона може бути небезпечною. У Кінґа не бракує ні жінок містичних, ні направду раціональних, є серед них і жертовні, й жертви, і ті, хто самі обирають собі жертв. Словом, він не просто ставить жінок у традиційно чоловічі ролі, а, як це й повинно бути, демонструє, що жінка може обирати будь-яку роль — хоч карателя з сокирою, хоч мами, яка битиметься за своє дитя до смерті. До речі, одна із трьох головних претензій Стівена до Стенлі Кубрика, який екранізував «Сяйво», якраз у відвертій мізогінії режисера: «Він зробив із Венді Торренс лякливу і крикливу ідіотку», — Кінґ повторить це в кількох своїх інтерв’ю.
А тоді, 1973-го, Вільям Ґ. Томпсон, редактор Doubleday, куди поруч з іншими автор запропонував свої оповідання та кілька ранніх романів, відписав, що видавництву імпонує стиль автора, проте вони хотіли б мати текст більший за обсягом і ще — не такий мачистський, як ці надіслані твори. Оскільки на той час вже було ясно, що читачок значно більше, ніж читачів, героїнею бажаного роману мала стати жінка. Кінґ повернувся до сюжету з дивною дівчинкою, отримав від Табіти усі необхідні консультації про жіноцтво, дорихтував рукопис і поїхав у Нью-Йорк презентувати його Томпсону. Причому 75 $ на поїздку та ланч із видавцем Стівен позичив у своєї тещі.