А тоді Джаспер перекинув їх обох із краю поїзда.
Від: ECunninghamWrites221@gmail.com
Кому: <ВИЛУЧЕНО>@penguinrandomhouse.com.au
Тема: Епілог
Привіт, <ВИЛУЧЕНО>!
Епілог виявляється складним, головним чином тому, що цього ще не сталося.
Я повинен розповісти вам про те, що було після кульмінації, і це доволі просто. Залишилося не так багато опалових шахт, які потрібно заповнити. Ройса заарештували за приховування зґвалтування. Як я розумію, Дуглас Парсонс був оштрафований за незаконне зберігання вогнепальної зброї. Ліза Фултон ухилилася від звинувачень у викраденні авто, але Гетч бурчав, що вона винна йому новий «ленд крузер». З огляду на те, що Брук тепер офіційно успадковує статки Мактавіша (завдяки результатам тесту ДНК), я впевнений, що він сподівається на найновішу модель. А Джаспер і Гаррієт — ну, вони просто червона пляма збоку «Гана». Ви побачите це фото в газетах.
Звинувачення з боку Мейджорс у плагіаті тепер стали більш публічними, тому вона отримає позов, який хотіла. Не можу цього довести, але відчуваю, що вона збирається порушити будь-яку угоду про конфіденційність, яку підписала одночасно з Лізою. Крім того, не можна зневажати мертвих, тому тепер вона могла звинуватити Мактавіша в чому завгодно. Я також підозрюю, що вона знала про все трохи більше, ніж розповідала. Інакше навіщо їй запрошувати Мактавіша, Ройса й Лізу в одну подорож? Можливо, вони з Лізою спланували це разом: шанс викрити Мактавіша в обох його злочинах раз і назавжди. Серед інших гостей ми, по суті, були просто для масовки: Вольфганга запросили, як вона мені сказала, через його статус у сфері грантового фінансування, а мене — ну, тепер я знаю, що мене взагалі не запрошували. Мейджорс мала вільне місце й хотіла, щоб Джульєтт написала для неї відгук.
Я знаю, ви думаєте, що я жорстоко обійшовся із Симоною. Мене не хвилює однозірковий відгук, справді, ні. Але якби вона розповіла мені про письменника-привида раніше замість того, щоб сподіватися, що я розгадаю якусь загадку, аби книга стала цікавішою, Ваєтт і Джаспер були б досі живі. Напевно, і Гаррієт теж. І, можливо, Гаррієт варто було дожити до справедливого покарання. Хоч це й далеко не найгірша брехня, сказана в тому поїзді, вона відкрила дивну прірву між мною і Симоною, тому я відчуваю, що нам краще припинити наші професійні взаємини.
Але справжній кінець — ось у чому проблема.
Однією з оман більшості книг, написаних від першої особи, є сприйняття того, що все відбувається в реальному часі. Саме тому читачі здатні насолоджуватися напруженням, коли, наприклад, персонаж видирається на дах поїзда: це мовчазна угода, що вони не визнаватимуть автора, який сидить у готельному номері в бандажі й барабанить по клавішах. Але в глибині душі ми завжди знаємо. Саме тому читачі передбачають, що протягом усього тексту цієї книги я виживатиму.
Ми максимально близькі до реального часу, оскільки вони не випускають мене з готелю. Я не знаю, скільки часу потребує перевірка фактів щодо справи, але знаю, що Гетч — не той детектив, про якого варто писати книги. Під цим я маю на увазі, що він цілком може бути точним, методичним і компетентним, але його темп насправді не вражає, чи не так? Крім того, ліки, які мені дали для плеча (яким я, до речі, досі не можу поворухнути — чи варто мені хвилюватися?), змушують мої пальці буквально літати. Ось чому я зміг так швидко записати цю історію.
Ще одна перевага полягає в тому, що я мав достатньо часу дещо погуглити. Чи знаєте ви, що Метісон — це друге ім’я Алана Тюрінга? Знаєте, того хлопця, який створив машину Enigma для злому нацистських кодів? Його вважають батьком машинного навчання. Або, як ми це знаємо зараз, ШІ. Ха. Класичний Вольфганг.
А щодо ваших претензій: так, я казав, що в поїзд сядуть семеро письменників. Але Мактавіш уже давно не був письменником, чи не так? Плюс додалися Джульєтт і Джаспер. Я також сказав, що п’ятеро письменників залишать потяг живими наприкінці подорожі. Знову таки, не враховуючи Мактавіша як письменника: Джаспер гине внаслідок падіння — так, я бачив, як він потрапив під колеса (гик, для мене це труп № 10), — а Джульєтт зійшла з поїзда на півдорозі. Гадаю, залишити це як підказку для математиків?
Що стосується Аарона й Синтії, то тут немає жодного темного минулого. Але я не можу повністю виключити їх із книги. Хтось же має працювати в поїзді, правда? Я не можу просто проігнорувати, що вони там були. Якщо читач захоче вважати їх хибним слідом лише на підставі того факту, що вони існують і нічого не додали до сюжету, це вже його проблема — начиталися книг із нечесними сюжетними поворотами. Я ж сказав на початку: тут не буде «це-зробив-дворецький».