Звісно, Ройс був п’яний і мав причину не любити Лізу. Яким упевненим я міг бути, що він усе почув правильно? На фестивалі було багато жінок: Синтія, Гаррієт, Мейджорс, Симона, Брук, Джульєтт і книжковий клуб Вероніки Блайт, якщо назвати найпомітніших. І, залежно від ступеня сп’яніння Ройса, особа, що говорила з Мактавішем, могла навіть не бути жінкою. Чи можете ви визначити стать за шепотінням? Складно впізнати навіть голос за дверима.
З іншого боку, Ліза, здавалося, вже отримала від їхнього з Генрі можливого обміну, що хотіла. Обкладинку показано, книгу схвалено. Вона поспішно втекла з панелі зі сльозами вдячності на очах. Пізнє нічне побачення могло бути нагородою. Непристойно, звісно. Але мотивом це не було.
Менше з тим, таємна зустріч Лізи й Мактавіша в ніч перед його вбивством здавалася доволі хорошою відправною точкою.
— Ви сказали, що хочете поговорити з Генрі, — урвав мої думки Ройс, — а потім передумали. Чому?
— Я побачив там вас, — чесно відповів я. — Зрозумів, що надто поспішив, і передумав.
Я не став удаватися в розлогі пояснення, що його жалюгідний вигляд показав мені версію мого майбутнього та змусив отямитися.
— Ви злилися?
— Авжеж я злився. Через той клятий відгук.
Він записав це.
Я скористався паузою, щоб поставити наступне запитання:
— Ви бачили все, що сталося сьогодні вранці. Отрута?
— То була отрута?
— Це ж ви судовий патологоанатом.
— Куди… її підсипали? — Він пробурмотів це речення так, що я лише наполовину його зрозумів і реконструював зі слів, які почув: «Куди б її підсипали?».
— У флягу, — відповів я. — Правильно?
Ройс записав це.
— Припускаю, що так.
— Припускаєте?
— Якщо ви так кажете.
Якщо можна, ось невеличкий відступ: вам пощастило, що не Ройс пише цю книгу, бо, я вважаю, він був би ненадійним оповідачем.
— Я нічого не кажу. Мені потрібна ваша… — мені довелося процідити це слово крізь зуби, — експертиза.
Ройс узяв свій блокнот і перегорнув сторінку назад, наче дорожній інспектор, який от-от випише штраф. Він задумливо роздував щоки, і я дійшов висновку, що якби запалив сірник, купе вибухнуло б від чистого бензину, який він випускав у повітря із шипінням. Я подивився на його сторінку з каракулями. Серед інших нотаток, які я побачив, у нього були записані всі відгуки з Goodreads, по одному в рядку, за зростанням, починаючи з мого, з однією зіркою, і продовжуючи рештою:
Вольфганг: Божественно
С. Ф. Мейджорс: Маячня
Я: Абсолют
Замість імені Лізи він написав грубе «Підстилка». Потім — очевидно, руки в нього тремтіли — додав її п’ять зірок і відгук: «Надзвичайно».
На мій побіжний погляд, дивним здалося і жорстке формулювання для С. Ф. Мейджорс за її доволі високої оцінки, і зворотне — для Вольфганга. Наче їх свідомо розмістили помилково.
Ройс побачив, що я підглядаю в його записи, і відсунув блокнот. Прочистив горло, глянув на двері.
— Може, нам варто поговорити в барі? — Його голос тремтів, він трохи нервував.
— Мені й тут добре. Гаразд?
— Чому я?
— Бо… Ви серйозно? Скільки ще разів я маю сказати? Мені потрібна ваша допомога. Ви ж раніше працювали в криміналістиці. Ви тут з усіх найбільше скидаєтеся на лікаря.
Від цього Ройс помітно загордився.
— Хочете, щоб я розкрив цю справу?
Я знизав плечима: це було найбільше, чого я міг вимагати.
Він прочистив горло.
— Гаразд. Гадаю, я вже це зробив. Лишилася тільки одна річ, якої я не збагну.
Мене, чесно кажучи, трохи образило, що він не лише розкрив злочин так рано, але й настільки випередив мене. Знаю, це здається цинічним. Злочини розкривають, щоб притягнути вбивцю до відповідальності, а не змагатися в першості, але все ж… чому з усіх нас це мав бути саме Ройс?
Звісно, у цій книжці ще багато сторінок, отже, ви вже знаєте, що або Ройс помиляється, або його вб’ють, перш ніж він устигне мені щось сказати. Я утримаюсь і не висловлюсь щодо того, який варіант мені ближчий. Скажу лише, що сам не розберусь у всьому аж до розділу 31, коли мені допоможе Енді, хай би як боляче мені було про це писати.
Я стояв.
— Ви розкрили справу?
Ройс повернув голову та глянув повз мене на двері.
— Майже, — пропищав він.
Я схвильовано ступив до нього.
— Тоді скажіть мені. Чого бракує?
Ройс притиснувся до вікна, подалі від мене, а потім видав:
— Де ви взяли героїн?
— Героїн?