— Я гадав, це був серцевий напад, — прикинувся я.
Вона випила достатньо вина, щоб стерпіти мене.
— Звісно ж, ви так вирішили. Як психолог, Ернесте, я можу вас читати. Просто прямо запитайте в мене те, про що ви прийшли запитати.
Вона висловилася так лаконічно, що я вирішив, що можу поставити лише одне запитання. Тому поки визначався з ним, долив їй вина. Здавалося, цей жест її не вразив, але вона все одно трохи відсьорбнула.
— Який психологічний портрет одержимої людини? — запитав я. — Як у сталкера?
— Або суперфана, — додала Мейджорс, не маючи часу на мої тонкощі. — Захоплення — це чудово, але запитання в тому, де воно перетинає межу, за якою вже стає нездоровим. Для девіантної поведінки сталкера не так уже й важливо, за ким стежити. Сталкер може уявити, що має певні стосунки з цією людиною, зв’язок, який бачить лише він. Сталкери вписують себе у світ, частиною якого насправді не є, і виправдовують свої вчинки в дуже неймовірні способи. Наприклад: «Я йшов за тобою додому, щоб просто пересвідчитися, що ти в безпеці». Це — нездатність відрізнити власні бажання від бажань жертви. Хибне тлумачення ввічливості як флірту, привітності — як потреби. Якось так.
— То небезпечне саме баченням ситуації? Бо сталкеру може здатися, що рішення жертви впливають або навіть спрямовані на нього, хоча насправді вони взагалі його ніяк не стосуються?
— Саме так. Скажімо, я дістаю роботу мрії та переїжджаю в межах країни. Це нікого не стосується, цілком особисто. Але хтось із таким поглядом щодо мене може розцінити це як напад на себе. Вони не люблять змін.
«Зміни», — подумав я. Як, можливо, не писати більше певні книги. Над цим треба було поміркувати. У моїй свідомості промайнуло ще дещо, згадане нею.
— Що ви мали на увазі, коли сказали, що Ваєтт ось-ось заробить купу грошей?
— О, торби бабла. Книги Генрі, звісно, добре продаються, але смерть автора робить його останній роман літературною сенсацією. Знаєте, як буває, коли викопують половину рукопису автора, що давно не писав. Як-от «Іди, вартового постав» Гарпер Лі або серія «Міленіум» Стіга Ларссона, яку опублікували вже після його смерті. Це як воронка продажу. «Останній твір автора». «Більше не буде». «Краще прочитайте». Крім того, — вона змахнула рукою, — перевидання, нові обкладинки, реклама генія, — вона буквально захлинулася від цього слова, — «пішов із життя занадто рано». Це золота жила. Смерть Мактавіша — це найкраще, що могло статися з Ваєттом Ллойдом.
— А…
— Стривайте. Тепер моя черга.
Я відокремив шматочок десерту й поклав його собі в рот. Тягучий і маслянистий, він був схожий на кекс.
— Гаразд.
— Це не про правосуддя. Це про те, щоб довести свою цінність.
— Це не запитання.
— Не воно? А. Ну, правда моя. Можна дати вам пораду? Вам варто бути обережним у тому, як дивитися на все це, тому що зараз ви хочете, щоб це виявилося вбивством. Ви так цього хочете, що можете проігнорувати реальні факти, аби все відповідало вашим бажанням. Почасти ви це робите, бо потребуєте історії, а на кону ж у вас — сто тисяч…
Я скинув руки догори.
— Звідки, в біса, всі про це знають?..
— Почасти — це тому, що ви хочете довести собі й решті з нас — Вольфгангу, Ройсу, — що чогось варті. Тим, хто вважає вас занадто комерційним або просто щасливчиком.
Вона нахилила до мене свій келих, і я знову наповнив його з пляшки, що стояла посеред столу.
— Але здебільшого все через те, що вам потрібно бути корисним. Бо якщо ви не пережили всього того, що сталося з вами торік, аби допомогти комусь зараз, то чому ви взагалі вижили? Саме тому ви написали першу бісову книгу. Щоб відшукати якийсь сенс у тому, що сталося. Тому ось моє запитання до вас: чи я маю рацію?
Моє мовчання дало потрібну їй відповідь. Вона кивнула — я можу ставити наступні запитання.
— На цьому фестивалі доволі різноманітна група людей, — наважився почати я. — Їх так дібрали навмисне?
— Мені був потрібен баланс між відомими іменами, новачками й тими, хто захопить заголовки. Вольфганг допомагає отримати фінансування — грантові комітети люблять трохи аристократизму. Хоча я не очікувала, що ми отримаємо стільки заголовків, якщо можна так висловитися. Я б сказала, що проробила дуже хорошу роботу, як гадаєте?