— Якщо ви не збираєтеся сприймати це серйозно…
— Письменник, що страждає на брак ідей, сприймає це дуже серйозно. — Я різко насупився.
— А я підозрювана? — Ліза піднесла руку. — Скажіть їм, чому я підозрювана, Алане.
— Ну, я навряд чи думаю, що колишня дівчина…
— Насправді це звучить дуже ймовірно, — вставила Мейджорс. — З погляду психологічних портретів.
— Ви видаєтеся мені людиною, для якої за двадцять років багато води спливло, — сказав Ройс Лізі крізь зуби. Він майже навмисне прагнув відійти від її можливого мотиву. — Тож я не думаю, що ви дуже ймовірна підозрювана.
— Тоді я можу йти спати?
— Ні, — роздратовано кинув Ройс. — Я ще не сказав вам…
— Маю віддати тобі належне, Ройсе, — втрутився Вольфганг. — Зазвичай твої слова так добре присипляють мене. А зараз напрочуд цікаво.
— А ви? — запитав я. — Чому ви не підозрюваний?
— Генрі був, е-е, — завагався Ройс, — моїм другом.
— Що ви думаєте, пані Мейджорс? — запитав я.
— З погляду психології, близькі стосунки ймовірніше дають людині мотив.
— Вас розлютило, що він не написав вам той схвальний відгук, — сказав я. — Ви згадували, що він вам завинив.
— Не згадував. — Ройс збліднув.
— Згадували. Ви тоді були п’яний як чіп. Я помітив, як ви прийшли до нього, щоб поділитися своїми думками. Можливо, натомість поділилися чимось іншим.
— Чи могли б усі замовкнути на… — Ройс перевів дух. — Усе не так робиться. Гаразд? Я ходжу по кімнаті, спростовую ваші алібі, а потім викриваю вбивцю. Зазвичай під час денаументу так не засипають запитаннями.
— Де-ну-ма, — сказали ми з Вольфгангом в унісон.
Якби «Ган» був паровозом, то ніздрі Ройса могли б привести його в рух.
— Є лише одна людина зі справжнім мотивом. Ось про що свідчать зачіпки. Хтось, хто відвідав Генрі в його кімнаті, хто перебував достатньо близько, щоб запхати отруту в його флягу. Хтось, кого засмутила сума грошей, яку він міг би втратити на наступній книзі Генрі. Той, хто запропонував йому чек на двадцять п’ять штук за зміну закінчення. Генрі відхилив пропозицію — він спалив той чек на очах у нашого чи нашої вбивці. Б’юсь об заклад, ви не знали, що я мав цю підказку, чи не так, Ернесте? — Він поплескав себе по кишенях, шукаючи спалений чек, щоб похизуватися, і, звісно, не міг його знайти.
Я приховав усмішку.
— Вони побилися, від чого у Генрі пішла носом кров. Ця людина зрозуміла, що наступна книга Генрі стане вдвічі більш затребуваною, якщо він буде мертвий, ніж якщо житиме. Цей хтось був…
Дуже швидко, якщо це допоможе побачити, хто близький до 106, я вставлю кількість згадувань імен:
•
• Алан Ройс: 226
• Симона Моррісон: 105
• Ваєтт Ллойд: 91
• С. Ф. Мейджорс: 87
• Ліза Фултон: 82
• Вольфганг: 77
• Аарон: 59
• Брук: 58
• Джаспер Мердок: 58
• Гаррієт Мердок: 49
• Дуглас Парсонс: 36
• Арчибальд Бенч: 24
• Синтія: 23
• Книжковий клуб / Вероніка Блайт / Вулик: 16
• Еріка Метісон: 10
• MongrelWrangler22: 6
• Трой Ферт: 3
• Джульєтт: ВИКЛЮЧЕНА З ПІДРАХУНКІВ
• Ной Вітрок: ВИКЛЮЧЕНИЙ З ПІДРАХУНКІВ (через те, що його представили на півшляху — занадто пізно, щоб бути вбивцею в чесному детективі)
Мейджорс поліпшила свою позицію — вийшла із числа аутсайдерів у рейтингу. І трохи перемістилися із нижньої частини списку Аарон, Джаспер, Гаррієт і Брук — усі піднялися на один-два щаблі й майже зрівнялися. Ройс потрапив до категорії «надто очевидних». Крім того, навіщо влаштовувати це грандіозне викриття, якщо він справді був убивцею? Дехто, здається, ось-ось перевищить гранично допустиму кількість балів, але врахуйте, що в попередньому підрахунку Вольфганг набрав лише мізерні сорок один, тож може статися будь-що. І не забувайте додавати кілька особистостей разом.
Гаразд, інтерлюдію виконано. Я дозволю Ройсу закінчити речення:
— …Ваєтт Ллойд!
Запала тиша — ми всі це перетравлювали. Більшість із нас почісували голови замість ахати. За чистою статистикою, наразі Ваєтт зі згадкою його імені дев’яносто один раз (уже дев’яносто два) безумовно належить до числа підозрюваних.
— Це взагалі має сенс? — скептично запитала Брук, порушивши мовчанку.
Я перебирав підказки в голові. У Ваєтта точно був мотив — Ройс мав рацію щодо фінансів. Але я чув, як вони сперечалися в купе Ваєтта, а не Мактавіша, хоча Ройс цього не знав. Тож підпал чека стався б там. Я також був упевнений, що ніс Мактавішу розбила Ліза.