— Але хто ж має мотив убити Ваєтта? — продовжив я. — Ну, якщо ми ще раз подивимося на наших підозрюваних, то можемо подумати про Лізу Фулт…
— Так. Це чудова робота. Так.
— Але ж я вам іще не розповів свої теорії.
— Ми ще дійдемо, ще дійдемо до цього. — Він поліз у нагрудну кишеню й дістав блокнот. Клацнув ручкою, а потім покрутив її навколо кісточок пальців, як фішку для покеру. — Отже, Ваєтт Ллойд. Ви знайшли його тіло, коли вже були в дорозі. Тобто Джаспер знайшов. У них сусідні купе, він сказав, що чув, як усі проходили повз, і коли прокинувся, то відчув запах крові. Хтось бачив, як Ваєтт пішов із вечері на телеграфній станції?
— Я не бачив, — відповів я. — За інших сказати не можу. Хочете, щоб я розпитав про це під час своїх наступних допитів?
— Просуваймося крок за кроком. Перш ніж ми призначимо вам іще якесь завдання для роботи над цією справою. — Клац-клац. Ручка закрутилась. — Отже, ніхто не бачив його після вечері. Чи можна припустити, що він помер до того, як ви залишили Аліс-Спрінгс?
— Я так не думаю. Кров мала вигляд свіжо… свіжуватої.
— Свіжуватої? — Він повертів слово на язику, наче це була інша мова. — Таким був медичний висновок Ройса?
Я відкашлявся.
— Не зовсім. Я вирішив, що Ройс трохи слабка ланка, тому вважав за краще, щоби він тримався подалі.
— Це здається розумним рішенням. Усунути тих, хто просто цікавиться, і використати власний обширний досвід. — Він затримався на слові «обширний».
Моє самовдоволення швидко зникало. Я зрозумів, що таким самим тоном, яким він сказав слова «завдання» й «напарник», ви скористалися б, щоб відправити дитину в магазин по морозиво. «Тепер у мене для тебе ду-у-уже важливе завдання, напарнику!»
— Отже, щодо часу смерті Ваєтта ви домовилися. — Він покрутив ручкою у повітрі. — Про що саме?
— Це було доволі очевидно.
— Так. Свіжувата. Дуже добре.
— Ви знущаєтесь?
— Ні, містере Каннінґеме, я сприймаю це дуже серйозно. — Він щось занотував. — Тож можна припустити, що Ваєтт Ллойд був убитий до того, як «Ган» виїхав з Аліс-Спрінгс.
— Гадаю, так. Тобто маю на увазі, що кров була свіжо…
— Свіжуватою.
— Так, — поступився я. — Він міг бути мертвим деякий час. Я не знаю.
— А.
— Послухайте, — я нахилився вперед, — хочете розповім, як я проаналізував кожного підозрюваного? Я провів кілька допитів.
— Допитів? Вражає.
— На мою думку…
— Гадаю, поки що ми дотримуватимемося фактів, — він усміхнувся, — містере Каннінґеме.
— Вас зовсім не цікавить мій погляд на це, чи не так? Ви просто мені лестили.
Його зуби проблиснули крізь щетину, наче білий тигр промайнув у заростях джунглів.
— Не цікавить. Мені не потрібні ані ваші аматорські теорії, ані ваша театральність. Усе, що мені треба, — це щоб ви допомогли мені з’ясувати деякі факти щодо часових меж.
Я звернувся до Аарона:
— Я не збираюся сидіти тут під чиїмось заступництвом, поки поїздом вільно розгулює вбивця. Дозвольте мені допомогти вам.
— Ви в цілковитій безпеці. Вбивці взагалі немає в поїзді, — сказав Аарон. — Арешт відбувся в Аліс-Спрінгс.
— Достатньо, дякую, — твердо сказав Гетч, але Аарон уже видав забагато інформації. Гетч повернувся до мене, і я зрозумів: навіть якщо його не хвилювали мої висновки, йому було потрібно, щоб я йому дещо сказав.
— Ви когось заарештували? Кого? — Я погортав свій ролодекс з усіма, кого бачив після посадки в поїзд. Присягаюся, я бачив, як інші сідали в нього. Можливо, за винятком Ваєтта. Невже його справді вбили до того, як ми залишили вокзал? Я знав, що Гетч мало приділяв уваги моїм медичним висновкам, але навіть він, найімовірніше, визнав би, що я можу відрізнити свіжу кров від засохлої. — Я не розумію, кого це ви могли заарештувати в Аліс-Спрінгс? — Я звернувся до Аарона: — Я взагалі не думаю, що ми в безпеці.
— Вона під вартою, — запевнив мене Гетч. — Ви в безпеці.
— Вона?
Гетч примружився від своєї помилки. Раптом я зрозумів. Чому він хотів поговорити зі мною. Чому я не отримав дзвінок або повідомлення до того, як втратив зв’язок. Чому він хвилювався, що Аарон ледь не бовкнув зайвого.
Я збліднув.
— Ви, певно, жартуєте!
— Джульєтт пішла з вечері раніше за вас. Ви бачили її знову перед від’їздом?
— Це смішно. — Я із зусиллям підвівся.
Гетч поклав важку руку мені на плече й змусив мене сісти. Попри погано дібраний одяг він мав серйозні м’язи й силою здивував і переважив мене.