Гетч плюхнувся назад у крісло. Махнув рукою, ніби кажучи: «Продовжуйте».
— Насправді, — сказав я, — не розслабляйтеся надто рано. Мені знадобиться трохи вашої допомоги.
Гетч зітхнув:
— Що?
— У вас є пістолет?
— Ні. Шокер.
— Гаразд. А скільки у вас пар наручників? — Я показав на його рюкзак.
— Дві.
— Цього буде достатньо. — Мить я подумав. — По-перше, мені потрібно, щоб ви заарештували Алана Ройса.
Сім дедукцій Ернеста Каннінґема
Розділ 33
— Я нікого не вбивав! — запротестував Ройс.
— Я ні на кого не надіватиму наручники просто тому, що ви так попросили, — сказав Гетч.
— Я не казав заарештувати його за вбивство, — відповів я. — Думаю, що для цього є термін. «Перешкоджання правосуддю»? «Підробка доказів»? — Тепер я звернувся до всіх: — Генрі Мактавіш скоїв жахливий злочин, а Ваєтт Ллойд та Алан Ройс допомогли йому це приховати.
Зі щік Ройса зник колір. Тепер присутні дивилися на нього й намагалися зрозуміти, що він скоїв. С. Ф. Мейджорс дивилася в підлогу. Я повернувся до Лізи. Я не хотів, щоб це було для Фултонів більш болісним, ніж мало бути, але вони заслуговували на справедливість за те, що з ними зробив Ройс, а отже, треба було викласти всі факти.
— Чи можу я розповісти?
Ліза беззаперечно кивнула. Брук міцно тримала її за руку.
— Единбург, дві тисячі третій. Мактавіш і Ліза, хоча було засвідчено протилежне, не мали стосунків. Він зґвалтував її. — У кімнаті запала тиша. — Це було ваше слово проти його, Лізо. У вас не було жодного шансу проти грошей і влади, які стояли за Мактавішем, а саме — проти Ваєтта. Але у вас була криміналістика. ДНК Мактавіша під вашими нігтями мала стати доказом того, що ви намагалися від нього відбиватися. Поки не виникла помилка, простий недогляд адміністратора, який означав, що цей доказ тепер став неприйнятним. Оскільки ніхто не бажав бути вашим свідком, Ваєтт запропонував вам угоду. Трохи грошей за мовчання. Візьміть чек і замніть справу. Ви погодилися, тому що Мактавіш не тільки нав’язав вам це — він став батьком вашої дитини. Брук — дочка Генрі Мактавіша.
Мені приємно повідомити, що ця новина викликала невелике здивування й присутні ахнули.
— Хоч ви ніколи не зустрічалися з ним, Брук, ви обожнювали свого батька через його книги. Ви не могли дочекатися зустрічі з ним. Ви не дуже повірили своїй матері, коли вона намагалася застерегти вас щодо Генрі. А потім ви опинилися тут, і він виявився саме таким, як казала Ліза. Це розбило вам серце.
— Звучить так, наче у неї набагато більше мотивів убити, ніж у мене, — вигукнув Ройс. — Свого батька, а потім чоловіка, який допоміг йому уникнути покарання. — Він тицьнув пальцем собі в груди: — Не-вин-ний!
— Я нікого не вбивала, — сказала Брук.
— Звісно, у вас є мотив, — відповів я. — Тут усі мають мотив. Але якби ви були вбивцею, принаймні з названих причин, я припустив би, що Ройса теж, імовірно, вже вбили б.
— Ви мені погрожуєте?
— Ні, Ройсе. Я кажу, що як хтось убиває людей, причетних до приховування зґвалтування Лізи Фултон, ви, цілком імовірно, стаєте мішенню.
Він пискнув щось схоже на «не треба», але в мене було мало жалю до нього.
— Ви ніколи не були повноцінним патологоанатомом, як про це написано у вашій біографії. Ви стажувалися в лабораторії. Це було в Единбурзі, так?
Ройс не сказав мені цього прямо, але хвалився, що навчався в тому самому університеті, що й Артур Конан Дойл, — тобто в Единбурзькому. Тож не було надто неймовірним припустити, що стажувався він у тому самому місті.
— Але ви мріяли стати письменником. Ваш рукопис лежав непрочитаний на столах видавців, хоча ви чотири рази надсилали його в «Джеміні». Поки його не взяв Ваєтт. Тож одного разу приходить Ваєтт і пропонує вам угоду на книжку, про яку мріяли б більшість письменників. І він просто хоче маленьку послугу. Поміняйте етикетки на кількох пробірках. Таку угоду ви уклали, правда ж? Ви прикриваєте в цьому Ваєтта, а він публікує вас як наступну гарячу новинку. Це логічно: чому б «Джеміні» змінили свою думку після чотирьох відмов? Посадова інструкція мала бути у вашій біографії. Ваєтт, мабуть, не повірив своєму щастю. І терміни це підтверджують: ваша перша книжка вийшла у дві тисячі четвертому році. Але тепер ваші обсяги продажу падають, Ваєтт втрачає інтерес, і ви вирішили, що відгук від Генрі це виправить. Вас принизили тим, що Генрі натомість підтримав Лізу. Ви самі казали мені, що Мактавіш вам винен.