— Камера зафіксувала, як він приїжджає значно пізніше, — скептично зауважила Джульєтт. — Ми обоє це бачили.
— Я думаю, ти читав щось про цей курорт, перш ніж приїхати сюди за нами. Ти бачив знімки з камери на головній сторінці, тож знав, що під’їзну дорогу видно. Найімовірніше, ти напав на сержанта на дорозі, де він припаркувався, аби встановити радар. Там, на пагорбі, ще був зв’язок, тож ти міг перевірити вебсайт. Я сам міркував про те, що машина може не спійматися на камеру, якщо їхатиме швидко й прослизне в трихвилинне вікно. Після того тобі треба було повернутися й переконатися, що камера зафіксує тебе перед готелем у правильний момент. Так, на знімку здається, наче ти під’їжджаєш на парковку, але ти закинув руку на спинку пасажирського сидіння. Ти здавав назад.
— Джеремі? Але як таке може бути? — Евонна вдивлялася в його обличчя так, наче він повернувся з безлюдного острова. Вона зиркнула на Одрі: — Як ти могла про таке не знати?
— Його забрали Шаблі, Евонно. Але викупу не вимагали — їм потрібні були світлини. Ті, про які розповідав Ернест. Я не знала про годинник і… Джеремі, якщо це справді ти, я шукала… я щосили шукала їх. Шаблі думали, що я можу їх ховати. Тож сказали, що мусять… — Вона захлинулася наступним словом. — …упевнитися, що я кажу правду. — Марсело рушив був у бік Кроуфорда, чи то пак Каннінґема (ім’я — це така дрібниця), але Одрі взяла його за руку. Я побачив, як вона стиснула його кисть, але Марсело ступив ще крок уперед, випроставши руку позаду себе, наче бульдог, якого втримують за повідець. — Я не могла повідомити в поліцію — не лише тому, що Алан сам був поліцейським, а й тому, що боялася за Майкла та Ернеста. Наша родина стільки втратила через ті кляті знімки. Я просто хотіла, щоб це скінчилося. Тож я все вдала. Якщо це справді ти, Джеремі, то мені дуже шкода. Ти певен, Ернесте? Певен?
— Майкл сказав мені, що Алан спершу намагався зв’язатися зі мною, — сказав я. — Та це неправда. Я думав, що Алан збрехав, аби переконати Майкла довіряти йому. Але тоді я почав міркувати. Алан сказав, що зв’язався з Майкловим братом. Ти не знав, що всиновлений, поки Алан не сказав тобі, чи не так, Джеремі?
Я побачив, як його адамове яблуко смикнулося вгору і вниз. Він прикусив губу. Промовчав.
— Звісно, Алан знав, що ти живий. Марсело сказав, що він не був здатен на вбивство — може, він тебе й відпустив? Але ти не пам’ятав нічого із цього, аж поки до тебе не прийшов незнайомець і розповів тобі про сім’ю, про яку ти навіть не здогадувався. Марка й Жанін Вільямсів вихваляли за те, що вони виховали в себе не одну дитину. Я думаю, вони взяли тебе, проте не сказали, що ти не їхня дитина. Підозрюю, ти не поставився до них з розумінням, коли дізнався, що вони тобі брехали. Ти написав Майклові у в’язницю, намагаючись пояснити, що сталося і ким ти можеш насправді бути. Ти намагався все зрозуміти. Але Майкл сприйняв ім’я «Джеремі Каннінґем» як анонімну погрозу, тоді я запитав, чи був на конверті підпис, і він усміхнувся: «Листа підписали явно несправжнім ім’ям… вони намагалися натиснути на мене, налякати». Звісно, він міг так подумати після всього, що розповів йому Алан про те, як Шаблі тиснули на нашу матір. Він тобі не повірив, а моє ім’я всюди пістрявіло як ім’я зрадника родини, тож до кого ще тобі було звернутися? До когось близького йому. До Люсі. Вона чекала, коли ти приїдеш, але коли ти не з’явився, злякалася, що ти міг бути Зеленими Черевиками. Що ти опинився надворі посеред ночі й замерз у снігу. Я думав, вона нервується через те, що тіло приведе сюди поліцейських і Майклові буде важко. Але насправді вона боялася, що ти замерз. Твоя смерть зруйнувала б її плани повернути тебе Майклові й стати героїнею. Люсі намагалася ідентифікувати тіло: вона першою перевірила перелік гостей. Випитувала в мене, чи мертвий чоловік не схожий на Майкла. Вона боялася не того, що це Майкл. Вона запитувала про візуальну схожість. Люсі піднялася на дах, щоб надіслати тобі повідомлення й запитати, де ти. — Я пригадав, як вона сказала мені, що ці вихідні — її шанс повернути Майклові родину. Тоді вона говорила не про себе. — І для неї це ще один привід звинувачувати себе. Зрештою вона зрозуміла, ким ти можеш бути і що ти міг скоїти. При цьому саме вона запросила тебе сюди.