— Ти що, своє крісло сюди привіз? — засміявся Енді.
Я міг думати лише про те, як мені ріже вухо Майклове «ми».
— Я просто заплатила б за ту камеру схову. Ти притягнув сюди всі ті речі, щоб заощадити кілька доларів? — запитала Софія.
— Як на мене, це розважливо, — пробурмотіла Люсі. — Я гадала, більшість наших…
— У них була тільки ця вантажівка, — вів далі Майкл, наче й не чув її. — І, звісно, ми домовилися про хорошу знижку. Наступного тижня перевозитиму свої речі, тож вона мені ще знадобиться. Одним словом, переваг було більше.
— Можеш скористатися моєю камерою, якщо треба, — сказав я, почасти щоб заповнити незручну паузу, а почасти тому, що майже його не слухав.
Краєм вуха я відчайдушно намагався підслухати, про що Ерін говорить з Евонною. Корисна порада: ніколи не шепотіть таємниці, у яких є свистячі, бо сичання розноситься дуже далеко. Я чув, як Евонна сказала щось про «залишитися в різних спальнях», але не міг зрозуміти — чи вона питає, чи стверджує. Я шкодував, що підслухав саме цю частину, але вже нічим зарадити не міг. Зненацька усвідомив, що Майкл і Софія допитливо дивляться на мене. Лише тоді збагнув, що сказав, і мимохіть подумав, що Майкл зараз скаже: «Уже користуюся».
— Я запам’ятаю, брате, — сказав натомість він.
— Я кидаю курити, — бовкнула раптом Люсі.
Майкл глянув на неї, як дивляться на дитину, котра не дає спокійно випити вина, вимагаючи в усіх дивитися, як вона робить «колесо», і сказав:
— Молодець. — Він явно шкодував, що Люсі не дитина й не може піти у свою кімнату. — То як ви тут розважаєтеся? Не подумайте, мене дуже тішать ресторан і бар, але я не збираюся сидіти всі вихідні в чотирьох стінах.
— На даху є джакузі, — сказали ми з Енді хором.
— Агов! Усі сюди! — покликав нас Марсело.
Люсі обігнала Енді блискавичним маневром, гідним «Формули-1», щоб опинитися біля Майкла. Ми із Софією пленталися позаду.
— Ти червонієш, — тихо вколола мене Софія. — Що таке, знаменитість зустрів?
Я похитав головою.
— Просто не розумію, що відбувається. Я чекав чогось іншого.
— Я теж. — Софія наморщила носа. — Cuidado.
Попри те що я не знаю іспанської, Софія має звичку кидати випадковими словами. Це я чув уже кілька разів, тож знав його: «Обережно».
Приєднавшись до групи Марсело, Майкл підступив до Ерін, і та буденно застромила руку в задню кишеню його джинсів. Коли ми були в шлюбі (перепрошую, офіційно ми досі в шлюбі, тож треба було сказати щось на кшталт «коли ми були разом»), Ерін не надто любила всіх цих прилюдних пестощів. У неї було важке, місцями травматичне дитинство: Ерін виховував батько-одинак, який бив її, коли ніхто не бачив, і обіймав на людях. Через це вона не сприймала таких підкреслених виявів ніжності, бо підсвідомо вважала їх награними. Вона не довіряла таким жестам. Я кажу про це, бо ми з нею майже ніколи не цілувалися прилюдно і вже точно не встромляли рук у задні кишені одне одного. Зрідка вона могла покласти руку мені на спину. Саме тому її поведінка з Майклом здалася мені дуже штучною. Навіть демонстративною. Не знаю, робила вона це для мене чи для Люсі. Може, я просто додумую глибинні мотиви з ревнощів, а насправді в мого брата просто краща дупа.
— Ми вирішили, — сказав Марсело достатньо голосно, щоб його почули всі, але звертаючись явно лише до Майкла та Ерін, — що варто розповісти вам зараз, інакше ви почуєте про це від когось іншого.
— Я не впевнена, що…
— Люсі, будь ласка. Майкле, нам дуже хочеться, щоб твої вихідні минули спокійно й щасливо. Але ми мусимо розповісти про це, поки всі тут, інакше свою справу зроблять чутки й недомовки, — вів далі Марсело.
Моя мати мовчки кивала, і, як завжди, мова її тіла мала значно більшу вагу, аніж слова Марсело. Майкл кинув у наш бік швидкий погляд, але я міг присягнутися, що він шукав саме моє обличчя. Може, він думав, що це якось стосується грошей. Або їх з Ерін.
— Дещо сталося, — сказав Марсело. — Уранці тут знайшли тіло чоловіка. Він заблудився вночі й помер від переохолодження. — Марсело окинув нас усіх побіжним поглядом, а тоді прикипів очима до Софії, наче наказував їй мовчати. — Ось так, якщо коротко.
— Тут море поліції, — проникливо зауважив Майкл. — Патрульна автівка біля сарайчика. Я не звернув на це достатньої уваги, але тепер усе зрозуміло. Ясно. От бідака.
— Є ще дещо, — цього разу заговорила Софія.
Люсі рвучко розвернулася й пронизала її поглядом. Марсело прокашлявся, спробувавши урвати її, але Майкл здійняв руку в його бік, і це одразу заткнуло вітчима — підозрюю, лише тому, що такого з ним ще ніколи не траплялося. Присягаюся, він стулив рота так рвучко, аж це почули лижники на горі.