— Вони не знають, хто це. Здається, ця людина тут не жила. Поки не схоже, щоб це активно розслідували, але невдовзі тут будуть детективи. Можливо, вони захочуть допитати гостей.
Усі закивали, приголомшені несподіваною тактовністю Софії. Утім я не квапився в це вірити; думаю, вона просто хотіла понатискати на Майклові больові точки словами «детективи» та «допитати». Вона сподівалася налякати його.
— Детективи для людини, яка померла від переохолодження? — міркувала вголос Ерін, усвідомивши, що тут щось не так.
Вона схвильовано зиркнула на Майкла. Софія відповіла на це тонкою усмішкою. Сестра отримала те, чого хотіла.
— Якщо не хочеш залишатися тут, можемо поїхати в інше місце, — сказала наша мати. — Ми хотіли, щоб ти вирішив це сам.
— Тобі нема про що хвилюватися, — запевнив Марсело. — Зі свого досвіду скажу, що ув’язнення зазвичай є чудовим алібі. Між іншим, цей місцевий офіцер… я не назвав би його досвідченим. Це тіло вибило його з рівноваги, тож він просто чекає на детективів. Вони приїдуть, понишпорять тут кілька хвилин, а тоді заберуться геть.
— А гроші за проживання… — почала була Евонна, і я знав, що вона от-от скаже: «Нам не повернуть».
— Його звуть Кроуфорд, — утрутився я.
— Кроуфорд, так, — повторила Евонна байдуже. — Він принаймні не такий нарваний, як міські копи. Схоже, наше прізвище більше не має такої слави, як раніше.
— Якщо тебе хвилює поліція, — і собі взялася заспокоювати Люсі, явно вважаючи, що втратить не лише кількасот доларів та кімнату, а й Майкла, якщо ми все-таки роз’їдемось, — то я взагалі не зважала б на Кроуфорда. Він не ставить запитань. Його, власне, майже не видно.
— Цей ваш коп, який нічого не робить… — сказав Майкл. — То часом не він?
Брат показав у бік сходів перед гостьовим будинком, якими саме дріботів офіцер Кроуфорд. Спустившись, він припустив до нас, вишукуючи очима нове обличчя. Помітив Майкла.
— Майкл Каннінґем?
Мій брат жартівливо підвів руку.
— Винен.
— Радий, що ви зі мною згодні. Вас заарештовано.
Розділ 14
Евонна мала рацію: прізвище Каннінґемів більше не мало такої слави, як колись. Якби це було не так, Кроуфорд подбав би про особисту безпеку, перш ніж ступати в наше коло.
— Що це ви робите? — першою вибухнула Люсі.
Вона загородила Майкла собою.
— Це якесь непорозуміння, — сказала Евонна, зміцнюючи оборону Люсі й тягнучи за собою нерішучого Енді.
— Ну ж бо, охолоньмо, — видушив із себе тоненький тремтливий смішок Енді.
Не забувайте, що він не був Каннінґемом «по крові», а тому досі зберігав рештки поваги до поліції, притаманної законослухняним громадянам.
— Геть. — Лише тоді я помітив, що з Кроуфордової лівої руки, наче батіг, звисають кайданки.
— Чому ви не можете просто… — Це була моя мати, яка не встигла вчасно доєднатися до живого щита, але отрути в її голосі було достатньо, щоб зупинити кого завгодно. — …облишити нашу довбану родину?
Я зненацька повірив у всі статті в газетах про матерів, які підіймають автівки, щоб витягнути своїх дітей. Принаймні тих дітей, яких вони люблять.
— Одрі, — заспокійливо мовив Марсело, — це не допоможе. — Він виступив уперед, зблиснувши перед носом офіцера Кроуфорда своїм «ролексом». — Я його адвокат. Пропоную зайти досередини, сісти й усе обговорити.
— Лише в наручниках.
— Ми з вами знаємо, що так не робиться. Він щойно приїхав, як він міг?..
— Тату, — утрутився Майкл. Я не одразу зрозумів, що він звертається до Марсело. — Усе гаразд.
Але Марсело вже розправив крила.
— Ви не можете оголошувати воєнний стан у цьому комплексі лише тому, що ви тут єдиний поліцейський. Я знаю, що ви в незручному становищі і що хтось там щойно втратив брата або сина, а моя родина радо відповість на всі ваші неформальні запитання, щоб допомогти з визначенням особи постраждалого. Однак стверджувати, що було вчинено злочин, і сипати звинуваченнями… це… що ж, це дуже серйозно. Це звинувачення ґрунтується суто на минулому нашої сім’ї. Ми можемо подати позов. Якщо хочете затримати його, вам потрібна законна підстава та обвинувачення. У вас немає нічого. Безплатно я працюю лише перші шість хвилин, і здається мені, що цей час уже збіг. Ми порозумілися?
Просто від того, що я опинився біля Марсело під час його тиради, у мене виникло несподіване бажання перепросити. Але Кроуфорд не був готовий здаватися.