Евонна розтулила рота щось запитати, але її здушили сльози. Втерши очі рукавами, вона знову заходилася міряти кроками кімнату.
— Перепрошую. — Енді підвів руку. Він був найменше з усіх убитий горем, але найбільше стурбований; я бачив, як його погляд раз по раз метається до вікна, де люди сідали в автобуси. Навіть якщо ним керував інстинкт самозбереження, я був радий, що хтось ставить запитання, бо сам був не в змозі. — Система циркуляції?
— Щоб задушити людину попелом, треба забезпечити рух повітря. Нірка в снігу утрамбована й має форму циліндра, тож, думаю, що туди встромили повітродувку.
Я невиразно пригадував, як завивання вітру нагадало мені ревіння бензопили, коли ми із Софією прокрадалися до сарайчика. Кажу «невиразно», бо це був тьмяний спогад, але також тому, що тепер вважаю себе йолопом: я ще тоді мав зрозуміти, що це неприродний звук. Хоча, звісно, завивання вітру може нагадувати найрізноманітніші звуки — бензопилу, потяг, крики, — тож я навмисно не прибрав цієї подробиці зі своєї розповіді, щоб не порушувати восьмого правила. Проте якщо той звук справді був гудінням повітродувки, то Майкла вбили, поки я грався в детектива. Це також означало, якщо ви уважно стежите за оповіддю, що Софія, яка тоді була зі мною, мала алібі на обидва вбивства.
— Звідки ти знаєш, що то була повітродувка?
Люсі нарешті знайшла що заперечити. Мені здалося дивним, що вона так доколупується до Софіїної теорії, але вирішив, що таке вперте небажання вірити фактам було лише проявом неготовності прийняти для початку саму смерть Майкла.
— Що ж, — визнала Софія, — я так подумала, бо знала з новин, що в попередніх убивствах Чорний Язик користувався повітродувкою. І, як я вже казала, у снігу була циліндрична нірка.
— Ні. Я тобі не вірю. Той чортів дурень замерз на смерть, а тоді ти… — Люсі тицьнула пальцем у Кроуфорда. — …зачинив мого Майкла з кимось… — Її голос зривався, але вона вперто виштовхувала його з горла. — Хтось скористався панікою, яку ви здійняли… і подумав, що це чудова нагода… — Вона спробувала опанувати себе. — Про ці спалення чи хай там що це було дуже легко знайти інформацію і, ну, знаєте, скопіювати їх. Навіть я про це читала в інтернеті. — Люсі заплуталася у власних поясненнях. Її погляд метався між присутніми: було очевидно, що вона шукає ще когось, кого можна звинуватити. Вона гаркала на кожного по черзі, з кожним вигуком гніваючись дедалі більше й вигадуючи дедалі фантастичніші звинувачення: — Ти зачинив його там, беззахисного, — до Кроуфорда. — Ти здійняла всю цю паніку, — до Софії. — Ти притягла нас сюди, — до Евонни.
Тоді її погляд упав на Ерін. Було б, мабуть, надто драматично казати, що на обличчя Люсі впала тінь, але в її очах усе-таки з’явився якийсь дикий вираз. Вона знайшла, до чого прискіпатися.
— Як я й кажу, людина, у якої був мотив, могла скористатися можливістю. Він чіплявся за тебе, поки був у в’язниці. Ти була розвагою. Іграшкою. Бо він знав, що я чекатиму на нього на волі. Я знала, що, коли він вийде, ти більше не будеш йому потрібна. Що ця пелена розвіється, щойно він побачить мене. Якщо він не кохав мене, то чому?.. — Губи Люсі розтягнулися в жорстокій посмішці. — Він же розповів тобі, правда? Щойно ви приїхали… він сказав тобі, що помилився, так? Цікаво, як ти це сприйняла?
Тоді Люсі впилася поглядом у мене.
— І ти… — Це звертання гнилісно скрапнуло з її язика. Серце шалено калатало в мене у грудях: я думав, вона от-от скаже про гроші. Це був би серйозний мотив. Однак Люсі просто знущально вишкірилася. — Може, ви все це разом спланували? Чому Ернест так побіг у сушарню, щойно прокинувся, га? — Вона обвела поглядом присутніх, сподіваючись на підтримку. — Бо ніхто ще не знайшов Майкла й він хотів бути першим. Це все, що я хочу сказати.
Я помітив, що люди зазвичай повторюють: «Це все, що я хочу сказати», коли мають на увазі значно більше. Я чув, як Ерін скрегоче зубами біля мене, а її коліно підстрибує під столом.
Я вирішив захищатися.
— Навіщо мені вбивати Майкла?
— Хоча б тому, що він трахав твою дружину.
— Люсі! — засичала Одрі, відсахнувшись від неї. Я не знаю, хто більше здивувався від того, що моя мати стає на мій бік: Люсі чи я. — Звинувачуй, кого хочеш, але тільки одна людина тут наполягала, щоб Майкла запроторили в єдину кімнату в цьому готелі, яка замикається лише зовні.
У барі запала тиша. Одрі мала рацію. І хоча мовчала до цього моменту, було очевидно, що вона палає від люті. Як і всі ми, вона теж знайшла, кого звинуватити. Не захищала мене, а просто хотіла поранити Люсі. Але вона мала рацію: це Люсі запропонувала посадити Майкла в сушарню. Єдину кімнату в готелі, з якої він не зміг би втекти. Я міг звинувачувати себе в тому, що його зачинили там, але Люсі буквально запроторила його туди. Саме тому зараз розкидалася звинуваченнями: вона також картала себе.