Софія прошепотіла щось на вухо Кроуфордові, який розблокував і передав їй свій телефон. Тоді підійшла до Люсі й присіла біля неї, показуючи щось на екрані.
— Я думаю, ти цього ще не бачила, — м’яко і спокійно промовила Софія. — Я знаю, що мої теорії здаються божевільними. Але якби ти це побачила… — Вона дозволила знімку на телефоні пояснити решту. — Тут є вбивця. Цей чоловік помер не від переохолодження.
Люсі зблідла. Її гнів розсипався й заховався по кутках, наче зграйка тарганів, на яких посвітили ліхтариком. Коли вона відвела очі від телефона, то здавалася якоюсь розгубленою, наче забула, де вона і що ми всі теж тут. Ерін називала це «гнівним похміллям»: коли сперечаєшся через якусь дрібницю, а наступного ранку прокидаєшся й розумієш, що виставив себе йолопом. Такий вигляд зараз мала Люсі. Спантеличений і присоромлений.
— Це той чоловік, якого ви знайшли в снігу? — прошепотіла Люсі.
Тепер вона теж побачила те, що бачили ми в його зчорнілому обличчі: Зелені Черевики помер дивною, точно насильницькою смертю. І це ще раз доводило, що Люсі, яка запропонувала посадити Майкла в сушарню, зробила його легкою жертвою вбивці.
Софія кивнула. Я знав, що вона намагається заспокоїти, а не зацькувати Люсі, показуючи їй факти. Але це не спрацювало. Люсі побачила в цьому лише звинувачення.
— Я маю піти. — Люсі підвелася з місця. — Вибачте, Ернесте, Ерін… Вибачте, що сказала все це. Вибачте всі. Мені дуже шкода.
Вона вийшла з бару.
Ми не надто намагалися її зупинити. Кроуфорд якось неохоче рушив за нею у фоє і покликав її на ім’я. Люсі лише кинула у відповідь щось колюче, чого я не розчув, але звучало це приблизно як: «Це ж ви бос». Хай що вона сказала, було зрозуміло, що його слово для неї нічогісінько не важить. Ми всі також визирнули в коридор, щоб переконатися, що вона не йде в бік сушарні, де досі лежав Майкл. А вона піднялася сходами — кудись у бік бібліотеки. Або, може, на дах, щоб спіймати зв’язок. Точно не курити. Ми з вами вже знаємо, що Люсі викурила свою останню цигарку.
Розділ 29
— Софіє, — м’яко сказала Одрі, щойно Люсі пішла. Це був найспокійніший голос, який я чув від неї за всі вихідні, тож ми всі нашорошили вуха. — Мій син мертвий, і я хотіла б знати чому. Ми всі засмучені, і кожен з нас когось звинувачує. — Я не певен, проте мені здалося, що її погляд на мить затримався на мені. — Але що більше інформації ми матимемо, то краще. Бо я хочу знати, хто це скоїв. І якщо ця людина досі тут, я хочу помститися. — Вона глибоко вдихнула й опанувала себе. Я зрозумів, що її тон, який здався мені спокійним, насправді був крижаний. — Тож чи могла б ти, якщо твоя ласка, пояснити нам, як можна вбити людину повітродувкою та пакетом вугілля?
— Попелу, а не вугілля. Має бути щось дрібне й легке. — Софія не змогла приховати крихітної іскорки вдячності, що хтось нарешті цікавиться її теорією. — Якщо вдихнути такі часточки, вони відкладаються в легенях і фактично бетонують їх. Ти наче задихаєшся зсередини.
Моя мати замислилася на мить, а тоді помахала рукою, вдаючи, що розвіює в повітрі попіл. Так зграбно можуть махати над келихом вина.
— Тож треба вдихнути досить багато попелу, так? Щоб це зашкодило?
— Так, — відповіла Софія. — Досить багато. У тісному приміщенні без доступу свіжого повітря треба трохи менше.
— Вона запитує, скільки часу для цього потрібно, — уточнив я.
Мене це також цікавило. Мати ледь помітно кивнула — так недбало, що цього можна було б не завважити.
— Ох. Години.
— Години? — Голос Одрі зірвався, і маска холодності на якусь мить спала з обличчя.
— Він страждав? — Евонна шморгнула носом.
Софія не відповіла, але всі все зрозуміли. То була жахлива смерть.
— Години? — знову перепитала Одрі, і я зрозумів, що цього разу вона звертається до Кроуфорда. Цього разу вона жадала не підтвердження, а пояснень. — Лікарка щойно виклала нам наукове підґрунтя цієї смерті. Тепер я прошу пояснити мені, пане офіцере, як мій син міг помирати годинами в кімнаті, яку ви охороняли.
Кроуфорд прокашлявся.
— Мем, з усією повагою… — Це був поганий початок: моя мати не терпіла ані формальностей, ані виправдань. — Гумова прокладка на дверях створює дуже хорошу звукоізоляцію.