-- Неймов╕рну ╕стор╕ю розпов╕в ти, - промовив М╕но. - А що дума╓ Синод?
-- Захар╕й Спенсер - справжня загроза, яка прийшла до нас ╕з ╕ншо╖ реальност╕. - промовив Сьомий. - В╕н волод╕╓ темними знаннями. Якщо в╕н ризикував витягнути Джона См╕та з Кенрайссела ╕ намагався використати його смерть, щоб створити розриви в реальност╕, отже, ув'язнений N 603 багато значить для нього. Ми б могли залишити його живим ╕ використати, як приманку, щоб знищити Захар╕я.
-- А я рахую, що це повний абсурд! - вигукнув Арто. - Джон См╕т - загроза, яку треба ╕золювати в╕д решти св╕ту. Як агент першого р╕вня, об'являю голосування. Хто за те, щоб приректи в'язня Кенрайссела на смерть нехай голосу╓ за, а решта проти.
Голосування розпочалось. Кул╕ почали св╕титися червоними ╕ зеленими кольорами. Перед командою Дев╕да теж з'явилася кнопка.
-- Не дивлячись на тво╓ минуле, я не можу зрадити свого друга, - сказав м╕стер Стюарт, натиснувши зелену позначку. Мер╕ також п╕дтримала його р╕шення.
-- Не зважаючи на те, що про мене кажуть, я хочу пок╕нчити з орденом Серпента раз ╕ назавжди, - промовив Джон.
Голоси були п╕драхован╕ ╕ через к╕лька хвилин р╕шення голосування мало з'явитися на табло. Лишилося проголосувати лише Нульовому. Коли голос останнього агента було враховано, на екран╕ з'явилися результати. На подив Джона р╕шення його здивувало: 63% проти 37% на його користь.
-- Синод прийняв р╕шення помилувати агента N603 ╕ залишити його в рядах нашо╖ орган╕зац╕╖. - виголосив М╕но. - Джон См╕т - ц╕нний член ВОРТЕКСА, який вн╕с важливий вклад в боротьб╕ з орденом Серпент.
-- Х╕ба Нульовий не бачить, що цей в'язень лише хитрий зв╕р, який чека╓ свого часу? - обурився Арто. - Ви ще згада╓те мо╖ слова, коли весь Всесв╕т потоне в кров╕! Я не маю бажання б╕льше бути присутн╕м на Синод╕. - його куля в╕ддалилась ╕ покинула головну залу.
-- Дуже шкода, - сказав Сьомий. - Коли питання з ув'язненим Кенрайссела вир╕шено, тод╕ повернемось до головно╖ проблеми. П╕д час операц╕╖ в Палермо агент Мер╕ Стюарт знайшла ритуальний н╕ж, як речовий доказ жертвоприношення. Нашим досл╕дникам вдалося виявити, що метал з якого зроблено зброю, належить до р╕дк╕сних х╕м╕чних сполук, що знаходились в систем╕ Промен-17, як╕ ╕снували там м╕льйони рок╕в назад, коли Всесв╕т був ще молодим. Ми вважа╓мо, що одна з тих планет може належати ордену Серпент. Це ╓ важливою ниткою, щоб розв'язати цей заплутаний клубок. Найближчим часом ми в╕дправимо загони ВОРТЕКСу, щоб прочесати ту м╕сцев╕сть.
-- Х╕ба ви не вважа╓те, що це може бути пасткою? - заперечив Джон.
-- Ц╕лком можливо, - погодився М╕но. - Але ми ма╓мо ризикнути. Ця под╕я стане переломним моментом в ╕стор╕╖ ВОРТЕКСу. Орган╕зац╕я раз ╕ назавжди з╕тре ╖хн╕й сл╕д в ╕стор╕╖.
-- Не варто недооц╕нювати ворога заявив, - Еркон.
-- Пропоную послати туди к╕лька загон╕в на розв╕дку. Нехай агент N 603 теж доведе свою в╕рн╕сть орган╕зац╕╖. - промовив Арто.
-- В╕н не готовий до важливих м╕с╕й, - заперечив Сьомий. - Чи ви хочете приректи хлопця на смерть?
-- Я п╕ду, - озвався Джон. - Мен╕ вдалося вижити у л╕сах Палмо ╕ зустр╕тись в╕ч-на-в╕ч з Пастухом. Я виконаю завдання ╕ доведу, що вартий б╕льшого, н╕ж ви про мене дума╓те.
-- Твоя самовпевнен╕сть згубить тебе, - промовив М╕но.
-- Дамо агентам м╕сяць на п╕дготовку до операц╕╖. - сказав Еркон.
-- У нас нема╓ ст╕льки часу. Через три тижня ми оголосимо бойовий стан, - виголосив Арто. - Як агент першого р╕вня я накладаю вето на обговорення цього питання.
-- Ну все, мен╕ набриднув цей балаган! - озвався Сьомий. - Ми тут обговорю╓мо важлив╕ питання, а не гра╓мось в к╕шки-мишки! Нам треба об'╓днатися перед ворогом, а не шукати винних. Арто ти ма╓ш дати Джонов╕ шанс!
Арто промовчав.
-- Прийшов час завершити Синод. - вимовив М╕но. - Ц╕кав╕ думки ми сьогодн╕ почули. Збер╕мося браття ╕ подола╓мо Серпента! В ╕м'я Нульового!
-- В ╤м'я Нульового! - повторив натовп ╕ св╕тло згасло.
Кул╕ роз'╖хались в р╕зних напрямках. П╕сля з╕брання, Джон ще довго не зм╕г заснути, роздумуючи про Аб╕гель ╕ Серпента.
* * *
Анна Штраус сид╕ла у сво╓му каб╕нет╕, як раптом хтось постукав до ╖╖ каб╕нету.
-- Заходьте, - промовила вона.
-- При╓мно знову бачити вас, - Джон вклонився.
-- Що тоб╕ потр╕бно?
-- Я прийшов запитати, як себе почува╓ Аб╕гель.
-- Непогано. Ми ще не завершили ╖╖ л╕кування, але через деякий час вона буде здорова.
-- Вона стала схожою на скелет!
-- Не п╕двищуй голос, Джоне. Це процес л╕кування. Ти сам в╕дчув зм╕ни у сво╓му орган╕зм╕ п╕д час використання дару. Аб╕гель не вм╕╓ волод╕ти сво╖м даром - в╕н поступово з'╖дав ╖╖ зсередини. Ти пом╕г ╖╖ притягнути сюди, ╕ завдяки тоб╕ вона лишиться жива. Дума╓ш я менше хвилююся про сестру?
-- Вона тоб╕ не сестра, - вирвалось з уст Джона.
-- Що? - на обличч╕ Анни з'явилось здивування.
-- Я не пам'ятаю тебе у притулку, - з╕знався м╕стер См╕т.
-- Гаразд. Принаймн╕ щиро. Я теж дещо скажу. Ти шмат лайна, який не достойний нав╕ть м╕зинця мо╓╖ сестрички.
-- Якщо Аб╕гель загине, тебе теж чека╓ смерть, - сказав Джон.
-- Погрожу╓ш? Я теж можу влаштувати тоб╕ солодке життя. Посидиш к╕лька дн╕в у холодному карцер╕. Може тод╕ тво╖ м╕зки прийдуть до тями. Охорона в карцер його!
Дво╓ чолов╕к╕в схопили його п╕д пахви ╕ повели вниз по сходам. Джон нав╕ть не намагався пручатися. Його завели у невелику яму ╕ замкнули сталев╕ двер╕. В ям╕ було холодно ╕ вогко. Через к╕лька годин м╕стер См╕т пошкодував, що наговорив забагато лишнього.
Улоговина була приблизно три метра в висоту. На дотик вона зроблена з глини. Джон спробував забратися нагору, але слизька поверхня не давала цього зробити. З часом м╕стер См╕т в╕дчув, як к╕нц╕вки почали холонути. Пройшло ще трохи часу ╕ в Джона посин╕ли губи. В╕н вже не в╕дчував сво╖х пальц╕в. Просид╕вши, здавалось, безк╕нечн╕сть годин, Джон почав б╕гати, намагаючись з╕гр╕тись. Потираючи долон╕ в╕н загукав, але н╕хто не в╕дчинив зал╕зних дверей.
Прокинувся Джон в холодному пот╕. Але це був не п╕т. З стел╕ його поливав холодний душ. Струмки крижано╖ води облили його з голови до н╕г. Наче скажений, Джон встав на ноги ╕ заб╕гав колами, волаючи: "Перррестаньте! Випуст╕ть мене зззв╕дси! Я б╕льше так не буду!"
Холодний душ зупинився. М╕стер См╕т змок до ниточки ╕ в╕д цього йому стало ще холодн╕ше. В╕н трусився, поцокуючи зубами. Вода з╕бралася на дн╕ жолобка. Джон в╕дчайдушно подряпався наверх ╕ послизнувшись, впав у брудну калюжу. В живот╕ забурчало. В╕н схопився за волосся, картаючи за те, що не напився води ╕ тепер йому доведеться пити ╕з брудно╖ калюж╕. Але з ╕ншо╖ сторони в╕д холодно╖ р╕дини його смерть би пришвидшилась.
Коли його мокр╕ ноги задуб╕ли в╕д холодно╖ води, Джон в╕дчув б╕ль у горл╕. Терплячи пекельний б╕ль, м╕стер См╕т зробив ще одну спробу вибратися. В╕н майже д╕стався вершини, але знову звалився вниз.
П╕двеч╕р нап╕вживого Джона витягли ╕з ями.
-- А хлопець добу протримався, - усм╕хнувся один з охоронц╕в.
-- Еге ж, непогано, як для новачка. Я думав, що в╕н вибереться, - промовив другий охоронець.
-- Куди ви мене ведете? - нап╕всонним голосом промовив Джон.
-- Тоб╕ введуть ╕н'╓кц╕ю. Будеш завтра, як новенький.
Коли Джона привели в норму, холодний карцер залишився лише поганим спогадом. Агентов╕ зробили ╕нтенсивний граф╕к тренувань. Коли вс╕ займалися по 5 годин на день, з нього вимагали аж 8. Але Джон не нар╕кав, зрозум╕вши свою провину. В╕н був готовий проб╕гти марафон, лишень не опинитися знову у карцер╕.