Залишившись на самот╕, Захар╕й почав друкувати. Завивання в╕тра за в╕кном придавало атмосфери для роботи. Коли чай на письмовому стол╕ вже встиг охолонути, письменник почув поскрипування дерев'яних дошок в коридор╕.
Я ж просив не в╕двол╕кати. Напевно Аб╕гель сто╖ть за дверима ╕ бо╖ться зайти. Що ж я зроблю це сам, - подумав Захар╕й ╕ прочинив двер╕.
Скрип припинився. Зак оглянув коридор ╕ пом╕тив, що там н╕кого нема╓. В╕н п╕д╕йшов до спальн╕, де в╕дпочивала Аб╕гель. Спершу чолов╕к постукав, а пот╕м спробував ╖х в╕дчинити. Двер╕ були зачиненими. Напевно вона вже спить. Зак подумав, що на сьогодн╕ вистачить, тому з╕брав сво╖ реч╕. Посуд в╕н в╕дн╕с на кухню ╕ помив.
Захар╕й зачинив вх╕дн╕ двер╕ ╕ вийшов на подв╕р'я. Одне з в╕кон на третьому поверс╕ св╕тилось. Тепер м╕стер Спенсер був впевнений, що бачить силует маленько╖ д╕вчинки. В╕н розглед╕в ╖╖ с╕рувате обличчя, яке усм╕халося. Письменник здригнувся. ╤нту╖ц╕я йому п╕дказувала, що вона знаходиться в к╕мнат╕ "309", зв╕дки сьогодн╕ зранку намагалась вистрибнути Аб╕гель. Але яке це ма╓ значення? Зак п╕шов геть. Цього разу в╕н не б╕г, лише к╕лька раз╕в озирнувся назад.
"
Хм, дочка графа
, що живе в к╕мнат╕ "309"
? Можливо по
к╕йна
Дебора жила саме в т╕й спальн╕? ╤ тепер ╖╖ привид залишився там назавжди?
Якась н╕сен╕тниця, привид╕в же не ╕сну╓. ╤ тим не менше, яке все це ма╓ зв'язок?
"
Захар╕й в╕дчував, що вс╕ знаки, що йому посила╓ доля не зб╕г. У нього склалося враження, що саме йому призначено розпутати ц╕ пазли. В╕н д╕зна╓ться та╓мницю с╕мейства Грен ╕ напише ╖╖ в свою книгу. Але все це дуже небезпечно. Поки Зак зважував вс╕ за ╕ проти, автобус в╕дв╕з його додому. Сьогодн╕ письменник заснув м╕цно ╕ спав без сновид╕нь у м'як╕й постел╕.
* * *
Наступив в╕второк, а це значило, що Захар╕й мав нав╕дати свого психолога. Письменник встав з першими променями сонцями. Барбара ще спала. Зак пом╕тив, що з╕ спутаним волоссям ╕ пухлими губами вона вигляда╓ сексуальн╕ше, н╕ж зазвичай. В╕н встав ╕ забрав вран╕шню газету. Поруч в╕н знайшов конверт. Коли Захар╕й розгорнув його, то ледве не ошал╕в. Всередин╕ лежав чек на 5000 долар╕в. Одне з видавництв все-таки погодилось на публ╕кац╕ю його зб╕рки опов╕дань. Зака переповнювали емоц╕╖. На радощах в╕н ледь не перевернув чашку вран╕шньо╖ кави.
Одягнувшись тепл╕ше, Захар╕й п╕шов до банку, щоб обм╕няти чек на гот╕вку. П╕сля того, як в╕н отримав грош╕, Зак в╕дправився до м╕сько╖ б╕бл╕отеки. Ступаючи по вологому асфальту п╕сля дощу, Захар╕й подивився в ясне голубе небо. Вгору злет╕ла чорна хмара ворон╕в. Пташки закаркали. По дороз╕ пронеслася машина. Колесо втрапило в калюжу ╕ письменника з н╕г до голови облило холодною водою.
-- Д╕дько! - вилаявся в╕н, показавши середн╕й палець необережному вод╕ю. Хмара ворон в╕ддалялася, але каркання ще дос╕ доносилось до його вух. - Досить глузувати з мене клят╕ птахи!
Непри╓мний випадок не зупинив його на шляху до б╕бл╕отеки. Письменник н╕коли не в╕рив у прикмети, як╕ могли налякати лише дурн╕в. Впевненим кроком чолов╕к д╕йшов до буд╕вл╕. В середин╕ як завжди сид╕ла Лора. Коли Захар╕й зайшов, вона усм╕хнулась ╕ прив╕талась. Спершу в╕н подумав, що ╖╖ насм╕шив його вигляд, але не придав цьому великого значення.
-- Доброго ранку! Сьогодн╕ такий чудовий день! - почав розмову Захар╕й.
-- Авжеж, - в╕дпов╕ла Лора. - Але на вулиц╕ довол╕ прохолодно. Чим можу вам допомогти, м╕стере Спенсере?
-- Мене ц╕кавить доступ до арх╕ву.
-- А можна конкретн╕ше?
-- Я шукаю ╕нформац╕ю щодо родоводу графа ╕ його ма╓тку. Планую написати дисертац╕ю, - промовив Захар╕й.
-- Яка хороша ╕дея. Я допоможу вам, - Лора повела Зака за собою.
Вони зайшли до читального залу, що знаходився в зах╕дн╕й частин╕ буд╕вл╕. Прим╕щення потопало в мор╕ пилюц╕. У м╕стера Спенсера склалося враження, що сюди н╕коли не ступала нога люди. Посередин╕ стояло к╕лька стол╕в для читання. На полицях знаходились пожовт╕л╕ газети, журнали, книги. В╕д спертого запаху у Захар╕я зачесався н╕с ╕ в╕н чхнув. В дальньому кут╕ в╕н пом╕тив зал╕зну шафу.
-- А що там? - запитав Зак, вказуючи пальцем на не╖.
-- Там збер╕гаються важлив╕ ориг╕нали ц╕нних папер╕в та документ╕в Гренв╕ля. - пояснила Лора. - На жаль ╖х можуть переглянути лише уповноважен╕ люди. Проте ви можете скористатися коп╕ями. Я допоможу вам знайти потр╕бну ╕нформац╕ю. Можете поки що зачекати.
-- Дякую, - Захар╕й прис╕в за ст╕л, на який падало сонячне св╕тло. Саме тут, на його думку, буде найкраще читати.
Пилинки ╕скрилися на сонц╕ ╕ кружляли навколо нього. З саду доносився сп╕в пташок, що п╕дтвердив прих╕д весни. Зелен╕ дерева ще не встигли розкв╕тнути, але Захар╕й вже уявив соб╕, яка краса скоро огорне це м╕сце. Хоча сонце сл╕пило в оч╕, серед дерев письменник розглед╕в неясну т╕нь. М╕стер Спенсер п╕д╕йшов до в╕кна ╕ придивився. По саду гуляв чолов╕к в темну крислатому капелюху ╕ с╕рому плащ╕. В╕н не пом╕тив Захар╕я, що стежив за ним кр╕зь в╕кно, ╕ продовжував любуватися природою. Щось насторожило письменника. Спершу Зак не зрозум╕в у чому р╕ч. Струнка статура, ходьба, вбрання, - не виражали н╕чого особливого. Але сама присутн╕сть чолов╕ка породжувала в серц╕ Захар╕я страх. В╕н бачив багато людей, що при╖жджали в м╕сто. Вони переселялися з ╕нших м╕ст, мандрували, а хтось залишався пост╕йним мешканцем Гренв╕ля. Але цей чолов╕к був ╕ншим. Зак в╕дчув це.
-- Я найшла те, що вас ц╕кавить, - голос Лори в╕двол╕к Захар╕я ╕ митт╓ве в╕дчуття страху пройшло.
-- Ще раз дякую вам, Лоро, запиш╕ть на м╕й абонемент.
-- На жаль не можна виносити ц╕ документи за ст╕ни б╕бл╕отеки. Ви може ознайомитися з ними лише в читальному зал╕.
-- Гаразд, я залишуся ╕ почитаю тут.
Коли Лора п╕шла, Захар╕й погрузився в читання. В╕н вивчив родов╕д графа. В ╕стор╕╖ с╕мейства Грен╕в не було н╕чого надзвичайно. Але серед груди макулатури м╕стер Спенсер в╕дкопав один факт, що змусив його здригнутись. В╕н вияснив, що граф ╕ його с╕м'я були в╕дданими християнами ╕ вир╕шили назвати д╕тей, як того вел╕в Господь. Д╕вчинка народилась 11 лютого, тому батьки дали ╖й ╕м'я Дебора, в честь свято╖, чи╓ ╕м'я святкували в цей день. Захар╕й вир╕шив перев╕рити це. В╕н в╕дшукав церковний календар ╕ проб╕гся очима по датах. ╤нформац╕я була правдивою. Але Дебора було не ╓дине ╕м'я. Це свято в християнськ╕й культур╕ було в╕доме п╕д ╕м'ям свято╖ Гобнейт, а найпоширен╕шим - Аб╕гель. Н╕, маячня якась!
Захар╕й встав з╕ столу ╕ поставив вс╕ документи на м╕сце. Чим дал╕ в╕н копався в ц╕й справ╕, тим сильн╕ше в╕дчуття парано╖ охоплювало його. Х╕ба в╕н схожий на прихильник╕в теор╕й змов? На тих божев╕льних, що шукають прихован╕ зв'язки? В╕н - не фанатик. У нього ще залишились клепки в голов╕. К╕лька зб╕г╕в не заставлять збити його з пантелику. Якщо дал╕ покопирсатися, можна нав╕ть вияснити, що родичка графа причетна до родинного дерева Аб╕гель. Але що це зм╕нить? Породить нов╕ теор╕╖? Чого в╕н добивався, прийшовши до б╕бл╕отеки? Ц╕ факти н╕чого не значать. Але тим неменше скептицизм Захар╕я похитнувся. В глибин╕ душ╕, приховуючи правду в╕д самого себе, в╕н розум╕в, що не все в ц╕й ╕стор╕╖ гаразд. Привида в╕н бачив на власн╕ оч╕, отже, готовий пов╕рити в люб╕ зб╕ги.
Коли Зак вийшов на вулицю, сонце перекотилось за полудень. В╕н глянув на годинника. Вже майже третя, а в╕н зовс╕м забув, що сьогодн╕ в нього в╕зит до психолога. Поки м╕стер Спенсер прямував до м╕стера Лайта, думки продовжували ро╖тися в його голов╕.
Психолог чекав його на сво╓му робочому м╕сц╕. В╕н вже приготував ручку ╕ блокнот, щоб занотовувати лише йому в╕дому ╕нформац╕ю.